Червоний дракон ♡2♡ (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Голки пана Мінхо допомагають

Пройшов тиждень
Я запропонувала відновити якісь події зі всіма які б допомогли мені їх згадати, і це вийшло. Я майже всіх згадала, однокурсників також на диво 

Я лежала на ліжку й читала книжку. В кімнату постукали 

- Привіт, можна ?- у дверях я побачила містера Галлахера 
- Заходьте - я з великими зусиллями, але сіла сама 
- Вінні сказав що ти хочеш зі мною поговорити 
- Угу. Мене напружує те що про вас мені багато хто каже, ви ще сказали що ми зустрічаємося, але я нічого про вас не пам'ятаю 
- І ти вирішила зустрітися, щоб згадати 
- Так 
- Допоможу чим зможу - хлопець мило всміхнувся 
- Ви давно в універі викладаєте ?
- Я прийшов після того, як ти вступила 
- Коли ми їздили в похід, ми з вами розмовляли біля річки ? 
- Ми часто з тобою розмовляли
- Біля річки була розмова ?
- Так 
- Ви сказали що ми часто розмовляли 
- Так. Часто. І в основному не на тему навчання, я для тебе як психолог був 
- Чим же ж ви мене зачепили, що я вам все розповідала 
- Не знаю чим зачепив, але ми часто розмовляли 
- Можливо я вас зараз ображу, але я взагалі не пам'ятаю, щоб була з вами у відносинах - він опустив голову й прикусив губу 
- Ти щось пам'ятаєш про свої відносини ? 
- Я навіть нічого подібного згадати не можу... Мені шкода якщо я вам зараз роблю боляче 
- Нічого. Ти не винна... Давай тоді будемо друзями
- Друзями?
- Так. Я буду твоїм викладачем і другом, як і до цього 
- Почнімо знайомство та спогади з нової сторінки
- Так, якщо ти не проти
- Якщо я вам довіряла до цього значить ви дуже добрий і гарний друг. Я згодна - я простягнула хлопцеві руку з посмішкою. Він потис мені руку 
- Тоді все починаємо з самого початку Мелані Хакер - в кімнату зайшли хлопці 
- Привіт, щось згадали ? 
- Привіт хлопці. На жаль, нічого. Підсвідомість блокує 
- До якого моменту згадала все ? 
- До грудня, грудень як в проваллі досі. Джей дивись - я підсіла до краю ліжка й почала підіймати ноги в колінах, всі були шоковані 
- Давно ти так можеш ? 
- Сьогодні вранці спробувала і в мене вийшло. Я почала відчувати ноги приблизно до коліна, нижче ні - Джей сів на коліна переді мною 
- Заплющ очі - я виконала прохання - Будеш казати де відчуваєш 
- Окей.... Стоп
- Відчуваєш ?
- Так - я подивилась на свої ноги, рука Джея була трохи вище коліна 
- А тут ?
- Відчуваю 
- Тут 
- Ледь-ледь 
- Тут 
- Тут вже нічого не відчуваю 
- 3 місяці нічого не було, а тут почало відновлюватися 
- Голки пана Мінхо допомагають, мабуть. Він сюди приїжджав останній раз 
- Це добре. Можливо що скоро вже зможеш ходити 
- Так, не дарма займаюся цілими днями 
- А, так. Вона і вдома займається 
- Я ж виходить знову вчусь ходити. Отже спочатку треба повзати 
- Далеко ти не доповзеш, але суть та ж 
- Я дуже рада... Я все ж зможу ходити. Я не така безнадійна як думала 
- Пішли з нами 
- А що ви будете робити ?
- Грати в приставку збиралися
- А ми привезли пиво 
- Вам пощастило що я не п'ю пиво - нова хвиля спогадів - Вінні 
- Так сістер 
- Я вже таке казала тобі та ще комусь. Ви сиділи в нас і також грали 
- Обличчя пам'ятаєш ? 
- Ні, я не бачу обличчя. Людину бачу, а от обличчя немов стерте. Хто то був ? - хлопець подивився на викладача, а потім різко на мене 
- Я не пам'ятаю 
- Добре... Хто мене на ручки бере. Стаємо в чергу - всі почали сміятися - Ви чого ? Всіх діток носять на ручках, і кожен хоче поносити 
- Тобі 18 
- І що ? Я маю право ще називати себе дитиною. Особливо в цій ситуації, ну так, я чекаю - Джей встав - Почекай. Я хочу спробувати встати, підтримуй мене - я використовувала руки Джея як підставку й намагалась встати, він підняв мене й тихенько прибрав руки з талії, я почала падати, тому Джей швидко мене спіймав - Угу, ще не йде діло - Джей закинув мене собі на плече й поніс у вітальню 

Ми грали у відеоігри, пили напої та просто розмовляли. Містер Галлахер також був з нами. Оскільки я сиділа між ним та Хартманом мені були цікаві їх дискусії з навчання. Вже майже вересень, скоро навчання 

- Діл 
- Так 
- Будеш сидіти на парах на попі рівно й слухати викладачів, а потім будеш давати мені конспекти 
- Я думав ти зі мною будеш 
- Я не можу ще ходити, а у візку довго не поїздиш. До того, ми на 2 поверсі 
- Я тебе носити буду 
- І в туалет також 
- Тут моя система зламалася 
- А я про що. Якщо хоч трохи зможу ходити, то ноу проблем, а так я буду вдома 
- Містер Джонсон буде сумувати за тобою 
- Буде зриватися на тобі Діл 
- Не покидай мене - крикнув Хартман обійнявши мене - Він мене зжере там 
- Ні з чим допомогти не можу. Кріпись 
- Кидалово - Ділану прилетіла подушка по обличчю від мене 
- Ось це називається кидалово. А в мене ноги, хоч десь плюс є. Не треба рано вставати на навчання 
- І то правда - я почала сонно позіхати та терти очі 
- Я, мабуть, вже піду спати, якщо мене віднесуть 
- Граємо на су є фа - крикнув Ділан 
- Ділану мене не довіряємо, він мене не донесе, і при тому ж спеціально
- Давай я - мовив містер Галлахер 
- Мені все одно хто, мені головне в кімнату. Я вже, мабуть на руках у всіх покаталася. Мене так багато ну руках за всі мої 17 років не носили 
- Користуйся моментом. Я і досі на руках в Дракона не покатався, а ти стабільно в нього на руках - надувся Хартман 
- Так вже і бути, як своєму другу, я дарую тобі одну свою поїздку на руках в Дракона 
- Єс, ти тільки йому потім скажи про це 
- Окей. Містер Галлахер - брюнет взяв мене на руки й поніс в кімнату. Я лягла під ковдру - Дякую
- Добраніч 
- Добраніч