Червоний дракон ♡2♡ (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Новий викладач математики

- Мел, Мел - чула я голос Ділана - Спокійно. Ми поруч. Все гаразд 

💭Ділан ? Я чую Ділана ? Він також помер ? Ні, цього не може бути...💭

- Мел, прокинься - я різко розплющила очі. Я була в себе в кімнаті, біля мене сидів Ділан, дівчата стояли біля ліжка - Мел, що сталося ?- я почала перевіряти своє тіло, я закатала рукава зіпки. Ран не було 
- Ви мене бачите ? 
- Що за запитання ? Звісно бачимо 
- Ви також померли ?- мої щоки і так горіли від сліз, але я знову почала плакати - Це все через мене... 
- Ти про що ? 
- Ви померли через мене...
- Мел - Діл поклав свої руки на мої плечі й різко почав мене теліпати - Прийди в себе. Люба, Принеси їй води 
- Ви наклали на себе руки? Увейн сказав, що тут тільки люди які наклали на себе руки...
- Люба, про що ти ?- в кімнату забігла Харві з водою
- Попий - я випила 2 літрову пляшку за один раз 
- Вибачте... Це все через мене 
- Мел, заспокойся 
- Ми всі живі 
- Живі ? 
- Так 
- Але...
- Що ти бачила ?
- Увейн сказав, що ми в потойбіччі. Я бачила себе в ванній, я скрила собі вени... Я не пережила того, що Ейдан помер...- Ділан обійняв мене 
- Це був сон. Це був лише сон 
- Але я бачила це 
- Це був лише сон - я втислась в хлопця дуже сильно 
- Це точно був сон ? 
- Так маленька. Ми всі прокинулись від твоїх криків, ти дуже сильно кричала 
- Вибачте... 
- Тихенько - дівчата залізли на ліжко й також обійняли мене - Ми всі з тобою, ми всі живі, Увейн мертвий 
- Угу 
- Лягай. Ми проспали тільки години 3 
- Не залишайте мене зараз 
- Лягай 

Ми всі лягли на моє ліжко, Лан та Несса з однієї сторони, Аміра та Діл з іншої. В обіймах дівчат я змогла заснути 

Я прокинулась ближче до 1 години дня. Вдома я побачила Вінні 

- Вінні - я підбігла й обійняла брата - Вибач... Я справді не винна. Це все через мене, але я не знала цього 
- Ти про що ?- хлопець дивився на мене й не розумів що сталося - Ану пішли - він взяв мене на руки й поніс на кухню. Там сиділи всі крім Ейдана - Розповідай, за що ти 
- Увейн... Він прийшов до мене, він сказав, що винна я. Я винна в смерті Ейдана - Джей увімкнув телефон й увімкнув диктофон 
- Розповідай з самого початку мала - мовив брат сівши біля мене. Я розповіла все від початку коли прокинулась і до того як мене розбудив Ділан. Дівчата почали плакати від моєї розповіді - Я думала я справді померла...
- Це був лише сон маленька
- От чому ти так сильно кричала 
- Угу. Як Ейдан ? Де він ? Увейн сказав, що він кликав мене коли помирав - Джей та Вінні подивились один на одного - Мені не подобаються ваші переглядки. Вінні, де Ейдан ? 
- Він і справді кликав тебе тоді... - мовив Джей 
- Тобто тоді... Він помер ? Не мовчи...  Вінні, Джей... - всі мовчали - Невже мій сон справдиться ? Хлопці... 
- Ми не можемо зараз тобі сказати нічого - Джей вимкнув диктофон 
- Але... 
- Ми не можемо зараз нічого сказати
- я стукнула по столу, я відчувала приплив почуттів які давили на мене. Мене почало трусити, Джей підбіг до мене й намагався дати якусь пігулку, але я виплюнула її 
- Тобі треба це випити 
- Ні - Вінні сильно обійняв мене 
- Мел, прошу тебе, заспокойся 
- Ні.... Я не можу - я відчула голку  шприца в руці, моє тіло почало розслаблятися через хвилин 5 
- Тихенько маленька - брат і далі обіймав мене 
- Він був правий... Я проклята... Я приношу тільки нещастя вам... Ці всі напади були через мене 
- Не кажи цього. Лі Вей не твоє минуле - говорила Лан підійшовши до мене - Він би прийшов і так - її голос почав дрижати - Але ти не винна в цьому... - Вінні посадив мене на одне коліно, Лан на інше й обійняв нас двох 
- Вам треба заспокоїтись 
- Мабуть, зроблю їм чай - мовила Аміра й підійшла до чайника. Ми сиділи на Вінні в його обіймах, він гладив нас за плечі - Ось - Аміра простягнула нам чашки, ми ледь тримали їх в руках. Як ні як ми змогли попити, але й досі сиділи в брата на колінах 
- Все буде добре. Зараз я буду наглядати за вами двома - сил сперечатись взагалі не було - От і добре