Червоний дракон ♡2♡ (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Похід<2>[13]

- Гарно зіграли
- Угу, не думала я що ви на стільки дружніми станете 
- Ми і були такими
- А що сталось з тими хто підтримував Вокера ?
- Хто змінив свою думку з приводу  банди, хто пішов з банди 
- Нові ескізи тату ?
- Так - один з хлопців зняв футболку, на боці під грудною клітиною праворуч було тату банди 
- Вау, і знову мій ескіз 
- Джош дуже хотів, щоб в нас були такі тату 
- Ну в принципі я сама намалювала їх за прохання Джоша, тому все окей 
- Дерек - почула я голос за спиною якого бути не повинно було бути
- Мама - я відскочила в сторону, але та сама людина спіймала мене в повітрі 
- Далеко зібралась ?- я побачила Ейдана 
- Та поки не знаю, куди б дострибнула - я й досі була в повітрі - Я навчилась літати - хлопці почали сміятися, а брюнет поставив мене на землю 
- Так, Дерек
- Йоу 
- Ми завтра виїжджати будемо о 10 тому за 20 хвилин до цього будь вже з нами біля автобуса 
- Окей 
- Так ти поїдеш ?
- Так. За вами буде наглядати Остін. Я дуже вас прошу не лізти в пригоди на 5 точку 
- Це моя професія та робота - мовила я піднявши руку 
- Твоя, твоя. Краще б так часто не шукала пригод собі - говорив математик поклавши руку мені на голову 
- Як ти вхід в такі пригоди знаходиш ?
- Я його не шукаю. Я знаходжу вихід, а там за виходом одразу вхід в нові пригоди просто - хлопці почали сміятися 
- Пішли вже, ключик до пригод на 5 точку 
- Пішли, па-па хлопчики 
- Бувайте 

Ми відійшли від хлопців 

- Куди йдемо ? 
- Пішли по берегу пройдемося - я взяла руку хлопця на якій був годинник 
- 3 дня
- Або можемо в лісі погуляти 
- Пішли в ліс 

Ми пішли в сторону лісу, брюнет взяв мене за руку й зробив "замок" з наших рук, я підняла окуляри й вони були в мене заміною обідка 

- Скажи чесно, вчора спеціально програвав ?
- Майже. Де піддавався де програвав так 
- Щось не фартило тобі 
- Це тобі не покер зі ставками 
- Треба було на гроші грати чи на цукерки 
- Треба було, так азарту ніякого не було 
- Тобі тільки азарт подавай 
- Звісно - почав посміхатися хлопець - Без азарту я не я 
- Лан розповіла мені що сталося з вашою мамою
- Так і знав що колись ти все ж дізнаєшся від неї 
- Вона сказала що ти вбив тоді нападника 
- Так, я бачив маму мертву, лежачу майже біля нас. Тоді я не усвідомлював цього поки не побачив в її тілі меча... Тоді я просто відключився наче, то був зовсім не я. Я нічого не пам'ятаю, останнє що я пам'ятаю було як я виходжу зі сховку й беру в руки катану, далі все як в тумані
- І коли ти прийшов до тями?
- Коли побачив перед собою батька який змивав з мого обличчя кров, я тоді був весь в крові, потім відмивався від неї години 3 десь 
- ... Це жахливо...
- Після цього в мене почалися проблеми зі сном. Почав страждати від безсоння, але це набагато краще ніж лунатизм - я зупинилась й обійняла хлопця, він поклав мені голову на плече сильно притискаючи до себе 
- Моя ти киця... 
- Та ладно, то коли було 
- Але таке побачити, це жорстоко...
- Нам ще пощастило що він нас не знайшов тоді 
- Це точно...
- Ну ти чого, ти плакати почала ?- хлопець підняв голову, в моїх очах були сльози - Ну, не плач - хлопець почав цілувати мене в щоки - Щось ти в мене занадто чутлива стала - руки хлопця з моєї талії лягли на мої щоки - Ану зберись, не розкисай - я й досі обіймала хлопця за талію й ледь стримувала сльози - Ні, ні, ні. Зберись 
- Ну... 
- Зберись до купи, бо зараз взагалі істерика буде 
- Я знаю...
- Давай, давай. Глибокий вдих і видих - я почала повторювати за брюнетом - От так, молодець - я поклала голову на грудну клітину хлопця - Щось ти занадто чутлива стала в мене
- Та с тобою спробуй не бути такою чутливою 
- Ну все маленька - хлопець гладив мене по волоссю - Заспокоїлась ? 
- Угу 
- Підніми голівку до мене - я так і зробила - От і чудово - я піднялась на носочки й поцілувала хлопця в губи не даючи відірватися від мене, все ж відпустивши хлопця я стала нормально - От і все, давай домовимося що ти не будеш так реагувати більше 
- Я буду намагатись 
- Молодчинка моя - я почала посміхатися 
- Пішли далі 
- Пішли 

Ми далі пішли гуляти за руку розмовляючи на різні теми. Через години півтори телефон брюнета почав дзвонити 

- Хто там ?
- Джонсон, загубив мене 
- Щось до нього довго доходило що тебе нема 
- А може і за тебе говорити буде - хлопець взяв слухавку та увімкнув динамік 

×××
- Я слухаю 
×- Ти де ?
- Гуляю, недалеко від комплексу 
×- Ми вас загубили 
- Кого "вас" ?
×- Тебе і Хакер. Знову втекла нікому нічого не сказавши 
- Вона зараз біля мене. Ми вирішили пройтись 
×- Так ? Так, а чого ви не сказали ? Тут вже пошуки збирались починатись 
- Все окей. Ми недалеко від комплексу - ми вийшли з лісу й побачили дорогу 
- Або далеко... - мовила я 
×- Що ?
- Ми дійшли до траси випадково 
×- Повертайтесь назад. Тут вже скоро вечеряти треба йти  
- Добре. Ми скоро будемо 
×××

- Щось пішло не так. Ми як до траси дійшли ?
- Ну ти ж нас вів. Пішли, тільки вже дорогою 
- Пішли

Ми зайшли на дорогу яка вела до нашого комплексу й спокійно пішли по ній. Коли ми прийшли в комплекс всі вже сиділи в їдальні тому ми пішли туди, заходячи брюнет поклав руки мені на плечі й так вів до столика 

- Зараз ти не відкрутишся і будеш їсти все 
- Я подумаю 

- Де ви були ? 
- Мел блін, ти чого так лякаєш ?
- Та чого ви, я ж то не дінусь далеко звідси і тим більше не піду додому 
- От же ж - Ділан тріснув мені щелбан 
- Ей..
- За те що не сказала 
- Не в перший раз так йду 
- Ми вже збиралися Вінні дзвонити просити подивитися де твій браслет - я підняла руку 
- От він 
- А до чого тут браслет ?- здивувався фізрук 
- Наш Дракон нашій банді купив браслети з GPS. Щоб якщо що швидко знайти 
- Так ми ж зараз не в зоні пеленгування браслетів телефоном Вінні 
- І що ? Воно ж все одно покаже 
- Не знаю. Я не пробувала і не бачила 
- Правильно, але на Мел треба більше речей повісити з GPS 
- Дуже смішно містер Джонсон - моє кольє було під футболкою тому я його перемістила на футболку 
- Яка краса. Ти постійно його носиш - мовила Ава дивлячись на кольє - Я не бачила щоб ти його хоч раз зняла 
- Бо я його і не знімаю. Це подарунок і мені він подобається 
- Червоний камінь та сірі очі. Цікаво виглядає 
- Угу
- А як камінь називається ?
- Це рубін ?
- Як мені сказали це "Серце дракона". Подарунок китайського якудзі - всі хто не знав поперхнулися почувши 
- Що ?
- Це мені подарував китайський якудзі. В мене знайомі з Китаю не тільки Лан та містер Галлахер. Є ще 
- І що тобі казали за камінь ?
- Сказали що вважається що раніше це була сльоза дракона яка окропилась його кров'ю і вона стала таким каменем. І казали що він приносить щастя людині яка його носить 
- І вона під захистом духа дракона - доповнила Лан 
- Так 
- Мел, ти в банді драконів, твій хлопець Дракон і ти носиш це кольє. Тобі не здається що драконів занадто багато ?
- Ні - я почала сміятися - Нормально, я б сказала малувато навіть 
- Чокнута 
- Трошки