Червоний дракон ♡2♡ (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Клята змія

- Лані, йди до нас
- А можна ?
- Дуй сюди - ми з Ділом поставили наші стільці поруч і я сіла посеред стільців, Лан сила на мій
- Лан, а звідки в тебе ця худі ? Ти ж в іншій була
- Я дав своє - мовив брюнет сівши на стіл
- От що за звичка - говорила я
- Він завжди так робив, не звертай уваги - відповіла Лан
- Тепер до тебе точно дівчата не підійдуть, хто захоче шкодити сестрі містера "гарячого боя" універу - мовив Діл
- Містера кого ?
- Твій братик покорив серця всіх, майже всіх студенток універу
- Ого, не знала що він такий серцеїд
- Ти б знала скільки дівчат зізналась йому в почуттях і отримали відмову
- Рілі ?
- Угу - Діл повернув мене до себе
- Ви мені дуже подобаєтесь. Я вас люблю - тихо мовив хлопець, так, щоб я та Лан чули, я зрозуміла що він робить
- Ти мене не цікавиш, ти всього лише моя студентка - Діл схопився за серце й відклонився дуже сильно від чого впав з грохотом на підлогу, всі почали сміятись
- Що там сталось ? Ділан, тобі погано ?- поцікавився брюнет, Діл підірвався з підлоги
- А якщо я закінчу універ ?- вже нормально мовив хлопець
- Навіть коли ти випустишся ми разом не будемо - мовила я
- Але ж тоді я не буду студенткою - Хартман підняв одну ногу
- Ти мене не цікавиш
- Що у вас відбувається ?
- Наглядно показуємо, що було в тому році
- Пародія на мене чи що ?
- Я так гарно вас зіграла ?- почала грати бровами я та прикусила губу
- В Мел дах поїхав
- Джош. В тебе зараз знову пляшка полетить, і побачимо потім в кого дах поїде
- Так в нього таке було ?
- Угу, з кожною. Майже з кожною - відповів Хартман
- Очманіти, не знала - Лан почала сміятись
- Містер Галлахер, скільки дівчат з універу не зізнавалася вам в почуттях ?
- Дівчат 5 зі всіх студенток
- А хто ?
- 3 дівчини просто не цікавилися хлопцями, і Мел з Амірою
- Ого
- Я ж сказав майже всі. Падати було боляче
- Тебе не просили падати
- Я міг почати роздягатися - Ейд підняв брови - Ой бля... Спалив нас
- Ви про що ?- почули ми з групи
- Та так
- Хартман бляха - мовив брюнет й кинув в хлопця олівець. Блондин увернувся
- Мазила - мовив хлопець і йому прилетів пенал в грудну клітину - Попав - всі повалились від сміху
- Ви коли за мною стежити встигли ?
- Містер Галлахер, ви роздягалися перед кимось зі студенток ?
- Ділан грав дівчину - відповіла я - А так. Ми з Джині бачили прес математика
- Угу - підтвердила Лісбон
- Та чому саме цікаве і то бачать Мел, Джині та Діл ?
- Ми обрані. Це ви ще не знаєте, що нас містер Галлахер підвозив на своїй машині. Ой. Вже знаєте. А вас не смутило, що нас містер "ідеальний" вчитель тільки-но мат сказав ?
- Нє, не смущає
- Так не цікаво. Діл, ти там живий ?
- Чому пенал такий важкий ?
- Мабуть, тому що я його з силою кинув
- Калічете людей, як не соромно
- Хто б казав Хакер
- Я ж не за себе кажу. Сідай назад, чудо ти - Хартман сів на місце
- А друга пародія, коли була ?
- В поході - Діл закрив мені рота
- Ти сама нам могилу риєш
- Ой
- Так от чого ти тоді так стрибнув тоді. Стоп, що ? Ви за мною стежили ?
- Я рибка. Я розмовляти не вмію - мовила я й втягнула щоки зробивши губки рибки
- Ділан ?
- Я теж рибка
- У рибок пам'ять 20 секунд. Не схожі ви на рибок - мовив Боб
- Мовчи там, розумник знайшовся
- Весело у вас
- Це ми ще не починали танцювати
- Мел на столі тут раз танцювала
- Круть - вражено мовила Лан
- Ага, до того ж я була твереза
- Безсмертна чи що ?
- Можна і так сказати. Нам дозволили робити що хочемо, а мене 2 рази просити не треба з приводу такого
- Як тебе взагалі твій хлопець витримує ?- спитала Ава
- Чудово, я б сказала неперевершено
- Він задоволений ?
- Звісно, був би ще не задоволений. Йому подобається моя неадекватність - Лан подивилась на свого брата й посміхнулась
- Я б вже себе в дурку здала
- Та якби він здав себе в дурку він би мене за собою потягнув

-А тут хтось крім нас розуміє китайську оппа ?
- Ні. А що ?
- Цікавлюсь, якщо що в мене тепер є привелегія і я можу казати будь-що і мене не зрозуміють
- І що ж ти такого хочеш сказати, щоб тебе не зрозуміли інші ?

Всі офігівали від того, що математик знає китайську

- Містер Галлахер...
- Я жив в Китаї з 4 років, звісно я знаю китайську
- Вауууу
- Ууу, дівчата попливли - мовили ми з Ділом одночасно
- Оце синхронність у вас
- А то - Діл обійняв мене за талію, а після різко прибрав руки, я подивилась на Ейдана, його погляд говорив сам за себе
- Лан. Подай, будь ласка, мою сумку - дівчина так і зробила, я відкрила її і побачила змію - Та щоб вас - крикнула я й підірвалась з місця - Знову ?
- Що там ?
- В мене змія в сумці - я почала стрибати з ноги на ногу - Яка гидота. Яка падла кинула мені її в сумку ? Кому її пов'язати на шиї ?
- Ти боїшся змії ?
- Я б не сказала що боюсь, просто я їх не дуже люблю. Повзучі гади - брюнет підійшов до нас й підтягнув сумку до себе
- Хто такого велетня приніс ?- він засунув руку в сумку й почав витягувати змію
- Ууууу. Чому вона така довга ?
- Це молочна змія, вона не отруйна - мовила Лан
- Метрова
- Не підтягуй її до мене, гидота яка
- Ти подивись яка вона гарна
- Та йдіть ви з нею куди далі від мене - брюнет спеціально потягнув руку зі змією до мене, я застрибнула на руки Діла з криками, той ледь не впав
- Та чого ти ? Вона не отруйна
- Та мені по цимбалах яка вона. Я ненавиджу їх однаково - змія обвила руку брюнета
- Хто ж це в нас за любитель змій такий, що носить їх в універ ?- в кабінет зайшов викладач біології
- Вибачте тут Чари нема ?
- Кого ?
- Молочної змії
- Вона ?- Ейд підняв руку
- Вона. Мої аболтуси не зачинили тераріум і вона виповзла. Мелані, ти чому на руках в Ділана ?
- Ваша змія залізла мені в сумку, а я їх не люблю. Ще й містер Галлахер спеціально до мене її потягнув
- Вибачай Мелані. Схоже що вона знайшла в тебе щось, що дає тепло
- Термос мій
- Грілась. Дякую - викладач забрав змію й пішов з аудиторії
- Ну от чому якщо змії то в мене в сумці або на столі ?
- Мала, злазь вже з мене
- Мені і тут добре
- Я тебе зараз кину
- От такий ти друг - я стала на землю, в мене по спині пішли мурашки - Я тепер буду тільки холодні напої брати, і ти мене не змусиш брати гарячий термос Вінні
- Я думала ти не боїшся змій
- Я швидше буду в кімнаті з пацюками або тиграми ніж зі зміями. І це не смішно, я і так боюсь, а ти ще й спеціально її сунеш до мене - говорила я Ейдану, він лише почав сміятися - Заведу лисицю собі, буде їсти цих гадів
- Яка ти зла до бідної тваринки
- Нічого собі бідна тваринка. Знущаєшся ?
- Трішки
- Лан, твій брат мене ображає. О, в мене тепер є кому жалітися на тебе. Викусив
- Мел, ти розмовляєш з математиком на ти ?
- Я поза закладом також на ти розмовляю, і що ?- дзвінок подзвонив
- На фізру
- Пішли Лан - я взяла дівчину за руку й потягнула її за собою