Червоний дракон ♡2♡ (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Я хочу вас

- Чай, кава 
- Потанцюємо 
- Не вийде поки
- Угу - я почала масажувати коліна 
- Щось болить ? 
- Ні, все добре 
- Брешеш
- З чого такі висновки ?- я підняла погляд на брюнета, він підійшов до мене й став поміж моїх ніг 
- В тебе ніс смикається коли ти брешеш, і зараз він робив те саме 
- А по іншому зможете розрізнити мою брехню ?- з викликом спитала я 
- Перевірити хочеш ?
- Хочу - він поклав руки на мої ноги, я взяла зі столу бандану й закрила нею обличчя, щоб тільки очі було видно 
- Давай 
- Я хочу вас - від моїх слів хлопець затримав дихання - Правда чи брехня ?
- Я думав питання буде полегше - він опустив голову 
- Я чекаю 
- Якщо я скажу так, то я помилюсь, якщо я скажу ні, то відповідь не зміниться. Чи не так ? 
- Мені потрібна конкретна відповідь 
- Це брехня 
- Друге питання. В 12 років я випадково зачепила улюблену квітку мами й скинула це на кота 
- У Вінні алергія на котів
- Я ж не сказала домашнього
- Я думаю.... Це правда 
- Останнє питання. Коли я була в комі, я чула тільки 2 голоси. Мого брата і ще один, інших я не чула. Чи правда те що я хотіла померти, щоб не заважати всім, але ці 2 голоси не давали мені цього зробити - брюнет дивився в мої очі й намагався знайти відповідь 
- З першим питанням було набагато простіше ніж зараз
- Я думала навпаки 
- Я думаю... Це брехня 
- Із 3 питань ви відповіли тільки на одне правильно 
- І на яке ?
- А цього я не скажу - губи брюнета манили мене до себе немов чарами, я тільки й робила що весь час дивилась на них, я прибрала бандану й поклала руку на плече містера Галлахера 
- Граєш в небезпечну гру - тихо мовив він, він знав куди я дивлюсь і немов дражнив мене
- Зараз то я не навчаюсь, та і я з банди, можу багато чого собі дозволити 
- Зухвалості ще більше стало 
- Можливо - я потягнула брюнета за краватку до себе 
- Кожного поцілувала б на моєму місці ? 
- Відповіді на ваше питання нема. Ставте 2 - між нашими губами залишалися лічені міліметри, я вже немов відчувала їх на смак та тепло на своїх губах, і була готова поцілувати, але двері відчинилися 
- Привіт, мені сказали ти забрав Мел - почувся голос мого брата 
- Ти як завжди вчасно - мовив брюнет трохи з іронією, він відійшов від мене 
- Я вам завадив ? 
- Ні - відповіла я 
- Я вже все зробив. Можемо їхати сістер 
- Окей - брат взяв мене на руки й поніс з кабінету - Почекай - він зупинився - Містер Галлахер 
- Так 
- З 3 питань ви правильно відповіли тільки за кота. А тепер пішли 

- За якого кота ? 
- Та так. То особисте 
- Я теж хочу знати 
- Тобі це не треба 

Настали вихідні 
Я їздила по будинку у візку, я почула дзвінок у двері й поїхала відкрити. Перед собою я побачила містера Галлахера