Багнет-відлуння Вельткрігу

За мить до

Попрощавшись з усіма, Ервін вийшов із штабу, та з забитою вихром думок головою, пошкандибав додому, але через кілька хвилин з тої сторони, з реальності його дістала рука, яка впала на його плече, змусивши ліниво повернутися до людини, яка потребувала його уваги.

-Пан Макс Ервін фон Шойб...? 

- фон Шойбнер-Ріхтер

Допоміг йому згадати чолов'яга.

-Так, ви щось забули сказати, чи що?

-Хе-хе, ну можна сказати що так. Чи не проти ви якщо ми продовжимо нашу бесіду? Ох, перепрошую, але не тут, а, наприклад у вас? Ви ж в готелі зараз живете, вірно?

-Вірно, вірно...а звідки знаєте? 

-А хто ж не знає? Всі кому потрібно, все що їм потрібно знають.

Сказав недавній знайомий поправивши свої окуляри, а потім промокнувши своєю хустинкою піт, що виступив на лисій голові.

-Добре, ну то пішли тоді, якщо є що сказати.

На цій ноті вони майже мовчки пішли то готелю, не дуже активно перекидаючись банальними фразами по типу вражень про місто.

Через певний час вони дійшли до апартаментів в яких мешкав Ервін й пройшли в середину.

Макс був посаджений на єдине вільне місце на другому кінці невеличкого столика і між ними все ж зав'язався діалог по тій темі з приводу якої вони сюди йшли.

-Містере Макс, може нарешті поясните чому ми все ж таки тут сидимо?

-Так, звісно, Адольф казав що ви людина надійна, та й бачив вас у дії, і тому я можу собі дозволити донести до вас деяку інформацію.

-Яку ж це?

-Прошу, тримайтеся якомога далі від Рудольфа Гесса та Германа Герінга.

-Чого б це?

-Хоч вони члени партії та надійні люди, як каже Адольф, але я знаю, знаю що з ними щось не так. Може не з Герінгом, але Гесс точно не та людина з якою варто тісно входити в контакт. Адольф казав йому, щоб він ввів вас в курс чогось після завтрашніх подій, але тримайте голову на плечах й не зробіть собі гірше.

-І ви чистої душі людина, вирішили розповісти це людині котру вперше побачили? 

-А що мені залишається? Може я собі щось й накрутив, але все ж попередив. Як воно буде, залежить від вас і вашої вдачі.