Багнет-відлуння Вельткрігу

Працевлаштування та нові проблеми

Кажучи про сни, то їх або не було зовсім, або з притаманною їм гіперреалістичністю вони воскрешали та змінювали до невпізнаваності образи та події з минулого, в'яжучи мотузки з нервів бідного Ервіна ще й вночі, що вирішувалось або чаркою, або таблетками невідомого походження, які він час від часу пив і йому реально ставало легше, ну або ж відмовою від сну. Сьогодні йому пощастило, і його сон нічого не змогло порушити, і напрочуд навіть наснилося щось адекватне, ностальгічне та світле.

ПТСР була вже не такою як якісь пів року тому, і проходила в більш легкому варіанті, але лікування ще займе якийсь час, щоб звести все до так званої "норми". Можливо організму потрібен струс, повернення до того, що було потрібне, до тої цілі, яку він голосно об'явив ще рік тому. Як кажуть: клин клином вибивають.

Ранок почався не з кави, а з цигарки біля відкритого вікна, ну і на подив пустих вулиць міста. Робочі вийшли на страйки, так що не працюють, а значить що відпочивають, і у нього є ще кілька годин, щоб кудись дійти, по пустим вулицям Мюнхена.

-Скільки там часу? Четверта ранку? Ну звісно ж, гарні сни ніхто додивитися не дасть, і обірве все коли ще не світ ні зоря. Класика.

Допаливши цигарку, він тяжко видохнув і викинув недопалок, який своїм червоним вогником в темноті ранкових Мюнхенських вулиць зробив пару вогняних піруетів і червоною дугою полетів далі до землі, де втопився у калюжі, випустивши на прощання ниточку диму.

До того моменту у вікнах потихеньку почали загорятися вогні, у повітрі вже був тонкий аромат хліба, й місто загалом почало потихеньку прокидатись. Ті хто не пішов на страйки разом з комуністами, спокійно готувалися до чергового, плідного робочого дня, а Ервін перевдягнувшись у нове, але точно таке ж вбрання, поголившись, протерши окуляри та скориставшись легким, майже літнім за настроєм цитрусовим парфумом, вийшов на вулицю, взявши з собою свій вже табельний пістолет Бехолла, який висів у нього у натільній кобурі, під правою пахвою. Він чисто формально, за цей час встиг влаштуватися з поміччю Дітріха, та своєї слави, до Берлінського осередку поліції, на посаді детектива. Це було здебільшого на папері, але інколи він цілком успішно допомагав слідству. Це було гарним плюсом в сенсі своєї легалізації, конспірації та шляхів якими він тепер міг скористатися, ну і звісно заплата була достатньою, щоб не продавати свої речі. Іноді, для премії, він і сам робив справи, підкупаючи або підставляючи когось, щоб створити справу, і самому її ж і вирішити, звісно в більшості випадків нікому не нашкодивши, або нашкодивши тому, хто на це заслуговував. Не чесно ? Так, не чесно, але кого це взагалі цікавить? Часи тяжкі, та і праця його все-таки приносить плоди, хоч і не часто.