На всю вулицю з чиїхось вікон лунала Лілі Марлен, так усіма укохана пісня. Наспівуючи її собі під носа він йшов вечірньою вулицею і пісня з кожним кроком ставала все тихіша, тихіша й тихіша, після чого він зостався наодинці зі своїми думками, які через якихось п'ять хвилин обірвала кішка, об яку він майже спіткнувся.
-Ай, щоб тебе... киця, що ти ту робиш? Я ж міг тебе копнути!
А кішка, судячи з розмірів голови та чорного й білого кольорів, цим фактом не була занепокоєна від слова зовсім. Її зелені очі були як маленькі смарагди, а морда охайна й чиста.
Якщо людей в переважній більшості він не любив, то для кішок і лисів у нього було окреме місце в серці.
-Що ти, манюня, звідки ти?
Після запитання, він підніс долоню до носа кішки, даючи їй ознайомитися з його запахом. Після ретельного обнюхування, кішка підставила свою голову й почала тертися об його долоню.
~ Ти ж моя гарнюня, ти ж моя радість...
Кішка гуркотіла як двигун автомобіля, передаючи вібрації тому, хто її гладив.
-Ти дім маєш? Напевно маєш. Як не жаль, але я мушу тебе тут залишити.
В якийсь момент він краєм ока помітив що за ним хтось слідкує, але різких рухів він робити не став, а тихенько розпрямився, поправив одежу й через імпровізоване дзеркало з віконної шиби, він почав роздивлятися те місце.
Скло було погане, хвилясте, і тому він розгледів тільки силуети. Але цього вистачило.
Кішка продовжувала лізти до нього, обтираючись об ногу, і він вирішив взяти її на руки, ламаючи комедію до кінця.
-Що ти? Може все ж зі мною підеш?
Кішка тільки ще дужче заторохтіла, але в якийсь момент почувся жіночий голос:
-Не забирайте її! Вона моя! Я її весь день шукаю!
Повернувши голову в іншу сторону, він побачив молоду дівчину. Вона була трішки молодше нього й мала середнього достатку, старе платтячко. Очі її були зелені, а волосся кольору ліщини. Хоча тут буде правильніше сказати що очі були смарагдово-зелені.
-Доброго вечора! Так і знав що ця красуня вже чиясь. Була б вона не ваша, вже б забрав її собі.
Він ще раз подивився на кішку й передав її хазяйці. Її руки були м'які, що значить вона працює не на тяжкій праці, а одежа хоч і стара, але з охайними латками й гарними швами.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Багнет-відлуння Вельткрігу
De TodoЦе історія про зраду, політику, відповідальність за свої дії та сумлінну працю, яка наближує до мети. Дії розгортаються на території повоєнної Німеччини, коли інфляція робить з грошей сміття, а вулиці заповнює червона чума. У цьому всьому, знайшлос...
