Легенди Північного Королівства

Історія 12. Ялинка

Наближалися новорічні свята.
Місто активно готувалося до зустрічі Нового Року.
Треба було так багато зробити!

Дідьє де Блан відправився на головну площу міста допомагати збирати святковий намьот.
Там вже на повну йшло приготування.
Кабани Льодокопит і Снігозуб робили дерев'яний каркас намьоту.
Гноми Гуннар і Хімлар натягали на нього тканину, що захистить мешканців міста від холоду і снігу.
Велика пінгвіняча родина прикрашала шатро різнокольоровими прикрасами.

Святкові скляні кульки для міста, у вільний від вироблення окулярів час, робив гном Блікфінн.
Кульки виходили в нього пречудові. Вже кілька місяців гном малював по ночах на них різні візерунки.

Ліза де Блан, зазвичай, плела святкові новорічні дощики. Та в цьому році вона зробила їх завчасно, коли песці мали перерву в роботі через несправний підйомник, який віз для їхньої крамниці пелюстки проліскового дерева.

Тож в цьому році Ліза залишилася без роботи.
Зато був час привести себе до ладу.
Вона відправилася до салону краси, який провадив пінгвін Жовточуб у вільний від праці в лікарні час.

Чуб робив пречудові масажі. Його кабінет увесь був заставлений скляночками з різними олійками та шампуньками.
Тут тобі була і шампунь для хвостів песців.
І олійка для масажу спини його колег лікарів пінгвінів.
І навіть лосьйон для кабанячого рильця.
Окрім масажів Чуб вмів робити все що завгодно.
Зачіски для рідкого волосся Пана Моржа.
Стриг гном'ячі бороди.
Робив манікюр і педикюр всім охочим.
І ще багато чого.
Так в нього все це добре виходило, що потрапити до нього на сеанс було за щастя. Ліза була постійним клієнтом, тому Чуб завжди знаходив для неї вільний час.

Вийшовши з салону краси пінгвіна, вона виглядала ще краще ніж зазвичай.
Пухнастий підстрижений хвіст, пряма спинка після масажу і навіть акуратно вкороченні кігтики.
Справжня красуня!
Ліза відправилася на площу, подивитися, як там просувається робота, а заодно відвідати свого чоловіка Дідьє.
Праця була майже закінчена.
Величезний намьот зайняв всю центральну площу міста. Красиві жовті вогники були розвішані всюди, де могли дотягнутися пінгвіни.
В середині була встановлена здоровенна сцена. А навколо все вільне місце зайняли лавки для святкувальників.

- Як тобі? - запитався Льодокопит у Лізи.

- Як завжди все прекрасно, - відповіла дівчина, - Тільки чогось тут бракує!

- Чого це? - здивувався кабан і почухав за своїм величезним вухом.
- Ах ти ж... Не кажи, що ми забули про ялинку! - скрикнув перелякано Льодокопит.

Святкова ялинка входила в обов'язки кабанів. Знайти в лісі її було не так просто. Зазвичай на це йшло навіть кілька днів. А все через те, що ялинка має бути спеціальної породи - з породи Блукаючих.
Не можна було рубати живі ялинки тільки для розваги мешканців міста. Тому довший час кабани тільки збирали на землі гілочки, з яких потім на площі робилася несправжня ялинка. Та кілька років тому брати знайшли ці дивовижні Блукаючі Ялинки. Відрізнялися вони тим, що час від часу вони викопувалися з землі та на своїх маленьких ялинкових ніжках переходили на нове місце.

А скільки часу кабанам пішло, щоб вмовити ялинку прийти на головну площу міста і постояти там декілька тижнів!
Тепер кожного року брати ходили до лісу і шукали свою знайому ялинку, щоб знову привести її до міста. Тільки кожного разу вона стояла в новому місці, тож треба було її ще пошукати.

Цього року Снігозубу і Льодокопиту пощастило - тільки вони зайшли до лісу, як одразу ж побачили свою стару знайому. Певно, вона відчувала наближення свята і сама потроху підходила до міста, чекаючи на кабанів.

Так до сніжних легенд трапила історія про свято, на яке ледь не забули запросити святкову ялинку.
Чи це все правда - хто його знає? Це ж дуже давно було. А пінгвіни ще цілий день прикрашали хвойну красуню до свята.