Двоє братів близнюків білих ведмедів, на ім'я Ульф і Дульф, а також їхня старша сестра Ейра були власниками "Полярного Вісника". Єдиної, а значить і найбільшої газети в Сніжному Місті.
Газета виходила раз на тиждень і містила в собі найцікавіші та найновіші відомості з життя королівства.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
"Пан Морж святкує ювілейний сотий День Народження! З Кривого Острова з репортажем наш журналіст Ульф"
"Знову не працює канатна дорога! Час на ремонт? Підйомником спробував проїхатися наш кореспондент Дульф"
"Спалах морозної лихоманки! Лист головного лікаря пана Білодзьоба"
"Як бурштиновий клей тримається на дерев'яних топорищах? Кумедна історія, що трапилася з нашими кабанами лісорубами"
Такі заголовки сьогодні були на першій сторінці газети.
З ведмежою родиною співпрацював ворон Ларсен, що яко листоноша розносив газети та різні листи мешканцям міста.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Газета коштувала зовсім небагато, та щоб її отримати треба було оформити підписку. Зробити це можна було у самому видавництві. А також можна було заповнити спеціальний бланк, де треба було вказати адресу, куди надсилати газету і відправити його ведмедям.
Зазвичай всі підписники також вказували й своє ім'я, та це було не обов'язково.
Віднедавна серед отримувачів газети з'явилася нова дуже дивна адреса. На листочку було написано корявим почерком:
"Ліс. Поштова скринька між чотирьох високих ялинок, по дорозі до озера".
І жодного підпису. А значить невідомо було, хто замовник газети. Ларсен не знав де це. Та знав це місце ведмідь Ульф. Він любить гуляти засніженим лісом і знав кожне деревце навколо Сніжного Міста.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Вже кілька разів Ларсен приносив листа до зеленої поштової скриньки, яка невідомо яким чином опинилася посеред лісу. Ворону було дуже цікаво, хто цей невідомий клієнт, та йому все ніяк не вдавалося побачити власника замовлення.
Одного дня листонош вирішив подивитися на таємничого лісового незнайомця. Треба дочекатися на гілці, поки він прийде по свою газету!
Ларсен розніс всі свої газети, окрім останньої та полетів до лісу. Поклав "Полярного Вісника" до поштової скриньки, сів на гілку і став чекати.
Дуже довго нікого не було. Ворон вже хотів повертатися додому, як почув чиюсь важку ходу. Вечоріло і було погано видно хто там крадеться між дерев.
Коли величезна тінь вийшла на галявину, де стояла скринька, Ларсен, на своє здивування, побачив, що це Крижаний Троль, який живе разом з гоблінами.
Виявилося, що якось на дорозі троль, якого звали Фок, знайшов стару газету, яку хтось загубив. Троль майже не вмів читати й писати. Та йому дуже цікаво було дізнатися про що в ній написано. Тож він цілі пів року вивчав газету, аж поки літери не стали складатися в слова, а слова в речення.
Так Фок навчився читати. А згодом і писати. Тільки йому соромно було зізнатися в цьому гоблінам, бо він думав, що вони його засміють. Такий великий і грізний троль і читає газети!
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Тож спочатку він попросив братів кабанів, щоб вони йому зробили дерев'яну поштову скриньку, а потім написав листа до видавництва, якого Снігозуб і заніс ведмедям.
Все це сором'язливо троль розказав листоношу Ларсену, який злетів до нього з гілки.
- Та немає тут нічого соромного! - переконував ворон Фока. - Ти маєш розказати старшому гобліну Чо про те що вмієш читати, може і гобліни могли б навчитися!
Так до сніжних легенд трапила історія про освіченого Крижаного Троля Фока, який замовляв собі газети. Чи це все правда - хто його знає? Це ж дуже давно було. А від того часу Фок на прохання старенького гобліна Чо навчав молодих гоблінів читати й писати. Чо і сам хотів би навчитися, та в нього був поганий зір.
