Гном Снігурт мав власну крамницю, в якій продавав шапки та шалики свого виробництва. Вони були дуже якісні й теплі, адже вироблені вони з шерсті полярних кроликів. Робота ця була непроста. Спочатку треба піймати того маленького звіра десь в глибині засніженого лісу. А потім ще й спробуй його підстригти, щоб він тебе за пальця не вгриз.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Та й шерсті з одного такого кролика можна отримати зовсім трішки. На одну шапку треба цілих сто кроликів підстригти. Ну може не сто, але попрацювати треба було чимало.
Шапки та шалики виходили в Снігурта дуже теплі. Й коштували вони відповідно не дешево. Та мешканці Сніжного Міста їх дуже любили. Бо замерзнути в них було неможливо.
До крамниці завітав старий друг Снігурта Бйорн.
- Як справи, друже? - запитався рибалка в продавця.
- Все чудово! Шапки продаються. Шаликів майже не залишилося, - відповідав Снігурт.
- А я якраз за шаликом. Мій випадково впав до озера і я не встиг його витягнути, як він пішов на дно. Ус і Кус шукали-шукали його під водою, та так і не знайшли. Ти, до речі, чого в носа говориш? Захворів, чи що?
- Та я, як завжди, наче і тепло вдягаюся, а соплі з носа так і лізуть. Нічого не допомагає!
- Е, це, мабуть, через те, що ти не загартований!
- Що це ще таке? - Снігурт вперше чув про це, - Це якісь ліки?
- Нєє, це такий спеціальний спосіб, щоб привчити свій організм до холоду. Як тільки привчиш - хворіти миттєво перестанеш.
- А ну давай, розказуй, як це робиться?
Бйорн ніколи сам не загартовувався, та багато про це чув, тож охоче поділився секретом.
- Починати загартовування треба з ходіння босяка по снігу. Як тільки звикнеш до холоду, то можна переходити до наступного етапу.
