Ворон Філіп летів попереду маленького червоного літачка братів кабанів Снігозуба і Льдокопита. Вони летіли до летючого міста Вольтеборга з важливою місією.
Ворон ніс у своїх лапах листа, в якому було написано: "Ми, Ульф, Дульф і Ейра, діти Лейфа та Ільди. Ми живемо у Сніжному Місті. У нас все добре. А у вас?".
У Вольтеборзі мали жити їхні родичі. Тож ведмедям дуже хотілося до них потрапити. Та літачок, на жаль, був двомісний. Тільки для пілотів. Тож Філіп запропонував ведмедям написати листа, щоб він його відніс. Бо він був останнім, хто бачив Вольтеборг у горах, коли летів до Сніжного Міста.
Ідея полетіти до Летючого Міста спала на думку воронові, коли він пив чай у ведмедів вдома. Ті розпитували його про життя у Лісовому Королівстві, а він, звичайно ж, допитувався про справи у Сніжному Королівстві.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Тоді ведмеді й розповіли йому про те, як їхніх батьків забули біля будиночка Пана Моржа.
Кабани охоче погодилися злітати разом з вороном. Раптом тому буде треба якась допомога.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Вже дві години кружляли друзі над горами. Вольтеборг ніде не було видно. Мабуть, він перелетів десь деінде. А ще й сніг ліпив, що не було нічого видно. Кабани вже навіть трохи втомилися крутити свої педалі.
Ворон поволі махав своїми крилами роздивляючись, що внизу під ним. Хіба через погану видимість, Філіп не побачив, як перед його носом виросла стіна міста. І він з усієї сили влетів в кам'яну перешкоду.
Добре, що летів не аж так швидко, щоб собі нашкодити. Хіба що гулю собі набив.
Ворон помахав крилом літачку і той піднявся трохи вище, щоб не зачепити стіну.
Філіп приземлився на бруківку перед королівським палацом. На жаль, кабанам не вдалося посадити в летючому місті літак - замало для цього виявилося місця. Тож ворон з листом відправився сам до дверей палацу.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Мене звати Філіп, я приніс вам листа, - махнув своїм чорним капелюхом ворон, входячи до великої зали
- Це на моїй пам'яті перший лист, що нам принесли, - здивувався король Вольтеборга ведмідь Руух, що сидів у своєму кріслі біля каміна, - Давай почитаємо...
Ведмідь відкрив конверта і прочитав написане.
- Хм, це пишуть діти Лейфа й Ільди! - зрадів він, - зараз повідомлю генерала Зука, що знайшлися його двоюрідні брати та сестра!
- Було б добре, щоб ви зними зустрілися, - зауважив Філіп.
- Авжеж було б добре, тільки я не знаю як це зробити. Наш ключ до керування містом загубився - ми більше не можемо сідати де нам заманеться. Хіба що наші нові родичі бачили ключа?
- Я обов'язково у них перепитаюся! - запевнив ворон короля.
Ведмеді написали у відповідь листа до своїх загублених родичів і віддали його ворону.
Ввечері Філіп сидів на кухні ведмедів Ульфа, Дульфа та Ейри й розказував їм про відвідини Летючого Міста. Їхній кузен генерал Зук в листі питав, чи вони не бачили, часом, такого собі золотого красивого ключа?
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Ключа вони бачили - він десь лежав вдома, тільки ведмеді ніяк не могли його знайти. Треба буде ще пошукати на стриху в старих батьківських скарбах.
Так до сніжних легенд трапила історія про відвідини вороном Філіпом летючого міста Вольтеборг. Шкода тільки ключ до міста так і не знайшовся, щоб віднести його королю Рууху. Чи це все правда - хто його знає? А ворон Філіпп пообіцяв, що передасть своїм друзям гномам, що варто відвідати своєю повітряною кулею Сніжне Місто - повітряна куля зможе відвезти ведмедів до їхніх родичів. Ба більше - гноми вже один раз бували у Вольтеборзі.
