(12.07.23)
Затихла музика, погасли всі софіти,
Ти повертаєшся до себе в темноту.
А там костюм пора новий надіти,
Під ним ховаючи душевну пустоту.
І нова сцена, нові маски, ролі.
І нова публіка, яку ти веселиш.
Бо бути клоуном - як забаганка долі,
Яка вважає, що усіх мудріш.
Та номер скінчено і всі тебе забули -
Такі як ти в театрі кожнім є.
А те, що душу на кусочки розітнули,
Кого хвилює, це ж лише твоє.
І хоч актор ти вищого гатунку,
Без підготовки враз зіграєш короля.
Та не чекай ти кращого дарунку,
Ніж витягати з шапки всім кроля.
Удома ж скинеш усмішку зрадливу,
Візьмеш папір і гусяче перо.
І, в почуттів шаленому напливі,
Покаже лик в віршах сумний П'єро. 🤡
