(19.07.23)
Стомленими фарбами ранок напливає,
Ведучи під руки у обійми сну.
Я ж твоя, мій князю, тут мене немає,
Забирай до себе, у свою пітьму.
У твоєму світі мрії оживають,
Бо нема кордонів для моїх думок.
Там казки чарівні душу прикликають
Стати з ними поряд у один танок.
Виростають крила й кличуть політати,
Заспівати пісню в неба вишині...
Та я враз прокинусь - час уже вставати
Й поділитись щастям, що ти дав мені. 😉
