(03.10.23)
Горе і злість, заздрість, ридання
Кожного мучать з рання до рання.
Наче у камері в'язнем сидіти,
Сонце застлавши, в темряві скніти.
Бачачи слабкість нею впиватись,
Роблячи зло - на добро сподіватись.
Сіючи зерна хамства поволі
З тим урожаєм носитись до болю.
Будь-який дотик як катування,
Страх відкриватись, пізнати кохання.
В своїй тюрмі добивати життя -
Тільки в неволі нема майбуття.
Знаєш, а двері насправді відкриті.
Вийди нарешті, цінуй гарні миті.
Досить втікати, спаливши мости.
Просто звільнись і усе відпусти.
