38. ПРОЩАННЯ

7 2 2
                                    

(31.03.24)

Очі твої зрадливі,
Руки такі холодні,
Губи лишають мітки,
Мовби чомусь голодні.

Тіло моє палає,
Мозок втрачає пильність.
Як би не було сумно,
Це вже остання близькість.

Хочу тебе безмежно,
В пам'яті це залишу.
Сльози свої солоні
З твого обличчя злижу.

Я досягаю піку,
Хоч це й було скоренько.
Й чую на вухо шепіт:
"Спи вічним сном, маленька" 😈

You've reached the end of published parts.

⏰ Останнє оновлення: Mar 31 ⏰

Add this story to your Library to get notified about new parts!

Душа навиворітWhere stories live. Discover now