Вибір за тобою, Тереса

3

-Вона прекрасна.
Я вже стою біля будівлі, яку мені «подарували» незнайомці.
Навколо ліс, посередині стоїть така, як постройка будинку в якому 1 поверх.
Я заходжу туди.
-Боже ти мій... Як тут гарно.
Тут було 6 кімнат та сходи до низу, як я зрозуміла це підвал.
Я пройшла всі 6 кімнат.
Зліва від коридору кімнату, я вирішила зробити для Сари, бо там таке місце де їй буде комфортно та затишно ( як вона полюбляє).
Наступна після цієї кімнати, я хочу зробити склад з паперами.
Навпроти біля другої кімнати, можна поставити морозилку та зберігати там органи, які підуть на чорний ринок (ну типу в кімнаті навпроти).
А навпроти кімнати Сари, можна буде розмістити невелику кухню або щось таке.
Далі, наступні дві кімнати я не вирішила, що там буде. Тому я одразу пішла у підвал.
Там була темнота. Я якось дісталась до вмикача світла та й ввімкнула.
-Oh mon Dieu - тут ніяк не обійтись без французької.
Це велика кімната в якій стоїть прямо морозилка для трупів, три великі столи, щоб розтинати тіла, біля столів невеличкі умивальники.
З права від мене стоїть стіл, блін ВЕЛИКИЙ стіл.
На столі є комп'ютер, блокнот, кілька ручок і олівців.
Я ще не можу відійти від краси цієї кімнати. Я, напевно, тут жила б.
Ще декілька хвилин я роздивлялася кімнату, а потім вийшла ( так, а що мені там залишитись?) і пішла за кермо машини.
На годиннику вже 8:58 ранку, тому треба додому і лягти спати на цілий день.

Приїхавши додому, я закрила ворота та пішла в будинок.
Дім в мене не великий, в ньому один поверх та 3 кімнати, ну і звісно підвал.
Я пішла в душ. Змила з себе цей бруд, який я назбирала за цю добу. Вдягнула сорочку та побігла у ліжко.
На годиннику вже 9:33 тому треба вже лягати.
Сподіваюсь, що вже завтра в мене буде все гаразд.

***
Я у лісі. За мною хтось біжить, я не розумію хто. Я кричу дуже сильно мене ніхто не чує.
-ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА, ЗА МНОЮ ХТОСЬ БІЖИТЬ. - я кричала як могла, ні звуку
-Кошенятко, не кричала б ти так. Тебе все одно ніхто не почує. - я почула чийсь голос, такий бархатний чоловічий голос, тихий, як океан, басистий, голос який почав відлунювати в мене в голові.
-НІІІ, будь ласка, я прошу тебе, не треба - я впала на коліна, ноги вже болять.
-Янголятко, будеш бігти від мене, я вб"ю тебе, так як ти ніколи не вбивала. - я отримала такий кайф коли знову почула його голос.
-Відійди від мене. Я тобі не потрібна. Не потрібна. Ніколи. Ніколи.- я відчуваю, як починаю захлинатися у своїх сльозах. Очі починають пікти від кількості пролитих сліз. Я забуваю, як дихати.
-Йди до мене, моє кошеня.

Я прокидаюсь з криком. Це жах а не сон. Я-я просто не знаю... Думки зплутані між собою. Я забуваю, як дихати. В мене панічна атака. Мені потрібно заспокоїтись, просто заспокоїтись, і все просто...