Вибір за тобою, Тереса

4

Я в своєму новому кабінеті.
Мені потрібно було випити снодійне,тоді коли я прокинулась від кошмару.
Він мені більше не снився. Так, це був той кого я збиралась розтинати, тільки де його друзі чи брати...?
Я ще не розібралася до кінця, чи насправді вони були мертві?
Може це була якась перевірка? Ну типу чи буду я розтинати їх.
mon Dieu, це моє хобі.
-Міс Кілт, я вам принесла латте з вишнею. А ще тут лист до вас. - Сара зайшла до мого кабінету.
-О, Сара, так, е... який лист? чи то конверт?
-Ні, то лист, складений лист.
Так, щось цікаве зараз буде.
Я розвертаю цей лист. Вже інший почерк... Цікаво...

Королева мертвих, як я радий до тебе звертатися. Нарешті, я можу написати тобі.
Королева моя, сподіваюсь, що ми скоро зустрінемось ❤️

Так. І від кого це?
Ну те що я знаю, що їх 4.
Перший мені писав та снився.
Тоді схоже це другий...Це у нього було ластовиння. Так багато веснянок було.
Так, він би й намалював мені серденько.
Схоже, мені тепер напише листа третій, а потім і четвертий. Буду чекати.

Цілий день я розставляла папери на місця.
На годиннику вже 23:48, я тільки сіла за свій стіл.
-Міс Кілт, вам ще один конверт.
Та блін, вони мене вже дістали.
-Так, давай. Ще якісь є? - коли вони мені вже всі конверти надішлють чи напишуть... Короче
-Так, тримайте. е... Міс Кілт, чи можу я поїхати додому? Мене там мати чекає, вона хворіє...
-Так, їдь звісно. Можеш навіть не питати мене за таке. Ти ж знаєш, що завжди можна їхати додому, в будь-який час. Просто пиши мені в мессенджер. - я їй хоч якось усміхнулась.
-Дякую, добраніч.
-Так-так, до завтра.

Сара пішла, а я розгорнула конверт.

Лейла, моя королева ночі.
Я ще раз хочу, щоб ти роздивилась мої веснянки.
Хочу скоріше з тобою зустрітися.

Так, це третій. Тільки я не Лейла, хоча... Там написано «королева ночі» а імʼя Лейла в значенні «ніч». Хм... цікаво, що мені напише четвертий, він старше, з рубцем...

***
-Тато, я хочу ще розтинати тіла! - мені 14. я кричу на тата, щоб він вбив для мене когось.
-Тереса, дівчинка моя, будь ласка почекай, мені треба ще пару годин. Люба, я тобі обіцяю, я принесу тобі тіло.
Мій тато король на чорному ринку. В нього свій ринок. Один з найбільших.
Долорес Кілт - вбивця, бандит, психопат, як тільки його не назвали.
Іноді, коли люди впізнавали риси обличчя Долореса Кілта або я казала своє прізвище, мені казали, що я така ж безжальна і холодна людина, як і мій батько.
Дякую людям, що вони казали правду, бо я така і є.
Мій тато не завжди справляється з моїм характером. Тому з років 7 в мене був мій «помічник».
Мартіно Прекс. Чоловіку тоді було 28. коли він вперше зі мною зустрівся. Він також працює зі мною. Мартіно завжди мене називав «мадам» і завжди на «ви».
Я постійно, коли чула від нього Мадам, гадал, що я якась тьотя на 40, яка постійно ходить у леопарді. Я намагалася це йому пояснити. Шкода, він не зрозумів.
Поговорімо про мого тата.
йому 49. Вже є сиве волосся, зелені очі, як в мене, за зростом він 178 см, накачаний з тату. В нього є тату, яке він присвятив мені. Це такий великий чорний дракон на його спині.
Чому?
Я з самого дитинства обожнюю драконів, навіть зараз. Тому на мій 8 день народження він набив це тату.
Зараза коли мені 17 (через 5 днів мені 18) я полюбляю приїхати до нього та роздивитися це татуювання.
Тато придумав угоду, я дивлюся на тату, а поки дивлюся я роблю йому массаж. Я, звісно, була проти... Але я обожнюю це тату, тому і погодилась.

Я завжди любила і люблю згадувати про своє минуле.
Але ні як не про людей, яких я вбила або розтинала.
Так, так, так, я вбила майже 15 людей, а розтинала близько 150.
Перше моє вбивство було в 12 років. Я тоді вбила свою однокласницю Джону Ноунн, яка мене постійно дратувала, типу що в мене тато вбивця або в цьому роді.

Я тоді просто розрізала їй горло, коли ми були за школою. Так вийшло, що на той момент, я зрізала невеликий шматок її пофарбованих у рожевий волосся. Після декількох хвилин після скоєного, я пішла до школи та поклала цей шматок у її шафку. Було дуже весело дивитися на реакцію батьків, коли на наступний день вони побачили її волосся у її ж шафці.
Її брат - Брам Ноунн теж потрапив під мою руку. Йому я вирвала його блакитні, як океан очі.
Зараз він живий, але вона... Померла тоді відразу.
Браму наразі 20 років. Він сліпий на два ока. Живе, як я зрозуміла зі своєю дівчиною в Нью Джерсі.
Він тоді не розповів, що реально сталося.
Його слова були на кшталт цього « Я не знаю хто це був. Було дуже темно. Я почув тільки крик Джони. А потім я вже нічого не бачив.»
Звісно, що я йому погрожує в лікарні. Він тоді був з повʼязкою на очах, міг лише чути. Тому в глибоку ніч я прийшла до нього, ну й сказала, що з ним буде, якщо він хоч слово про мене скаже.
Мій тато не знав, що то була я. Ніхто в моєму житті не знав це, окрім Предчел та Ваяж.

Я вже у своєму ліжку. Так холодно, що аж вилиця сводить.
В мене багато думок. З минулого я перестрибую на майбутнє, з майбутнього на «що зараз з моєю матірʼю», і на цих 4 чоловіків.
Я знаю, я їх зустріну. Моє серце мені це каже. А своєму серцю я довіряю.
Навіть якщо я їх зустріну, я не буду пригати до них у постіль.
Я хочу ними маніпулювати.
Так. Цього навчила мене моя люба подруга Валенсі Ваяж.
З нею я познайомилась в років 5-7.
Валенсі кароока блондинка.
Так, щось незвичне. Вона, мабуть, за зросто 160 см.
Завжди весела,але коли треба себе захистити вона перетворюється, на якогось звіра, (але все одно вона завжди мила) має гарних батьків, багато друзів, та головне вже має свій бізнес. Я не пам'ятаю який саме, але головне, що в неї вже є.
Я не заздрю людям. Ні. Це мене навпаки дратує.
Я знаю, що люди всі різні, у когось багато розуму, комусь пощастило народитися в хорошій сімʼї, в когось батько вбивця, як в мене.
Я не жаліюся, що мій тато такий. Я його люблю. Я завжди буду з ним. А він зі мною. Я це знаю.

Я випила снодійне. Коли я пʼю пігулку в мене немає снів. Я не знаю чому.
Я вже ходила до лікаря, він не допоміг.

Я хочу поговорити про свою маму, але я вже забула як вона виглядає. Я не пам'ятаю її королю очей чи волосся.
Я пам'ятаю тільки її імʼя - Елладі Маршел.
Вона не брала прізвище тата. Сказала, що не хоче бути з прізвищем вбивці.
Чесно, я, навіть, не знаю чого вона вийшла за нього, чи народила мене. Я не дізнаюсь це, бо тато не хоче мені говорити про те чого так сталося. Я вже й забула в нього ще раз запитати.
Тому про матусю я вам не розповім. Можу сказати те чого вона від нас пішла.
Коли на своє 10 день народження я сказала за столом, що я хочу розтинати тіла, що це мені подобається, вона відразу відправила мене в психіатричну лікарню. Я пролежала там добу, або менше... Я вже не пам'ятаю.
Тато тоді швидко її відправив далеко і на довго. Тому вже 7 років я її не бачила.