Вибір за тобою, Тереса

15

   Зробивши одну помилку, я стала залежною від них.
 

  Минув тиждень з того моменту, коли я була з Міллером.
Тоді, він привіз мене додому, та ліг зі мною. Зранку пішов.
Я не забуду це ніколи. Ніколи. Про його вуста, які на смак, як вишня з м'ятою.

  Я сиджу у своєму кабінеті, який мені подарував мій коханий. Переглядаю папку на новий труп.
-Дамочко, можно до вас? - я чую болісно знайомий голос.
-Вінн! - я підскочила зі свого стула, та побігла до свого двоюрідного брата.
Ми впали з ним на підлогу.
А я продовжила.
-Як? Ти був в Одесі. Як ти опинився у Вегасі? - ми обіймалися на підлозі, як дурні на голово. - Тато казав...
-Дядько Долорес казав багато чого. - він поцілував мене у щічку. - Розказуй мені все, що сталося за 4 місяці, які я тебе не бачив.
-Вінчику, ти як завжди. - я посміхнулася та злізла з нього.
-Не називай мене так. - Він встав з підлоги. - Новенький?
Він підкинув брову верх, показуючи на тіло.
-Так, - сказала закотивши очі. - хочеш теж розрізати його плоть?
Я підбила його плече своїм.
-Тільки, якщо ти розповіси мені про Міллера. - він подивився на мене своїми зеленими очима, як у мене. - Мені мізки виїли своїми питаннями, про те, що у нас там з Міллером. Ви пара?
-Ні! - крикнула я на весь кабінет. - Напевно...
-Розповідай.
Він одягнув білий халат, щоб не замазатися у кров, та латексні рукавички. Те саме зробила і я.
  Я розповіла йому все. Повністю
Мій брат, брюнет з зеленими очима, в деякий місцях є тату. У нього гострі риси обличчя, як в мого дядька Бріара. Він старше мене на 10 років. Ця різниця, іноді, вбиває. Все моє дитинство ( до років 10 ) він був поряд.
Я буду дякувати йому за те, що він не пив пиво за гаражами, а був зі мною. Він найкращий.
-Як Б"янка? Чув їй залишилося півроку. - він поклав серце у один з контейнерів та відніс у морозилку.
-Вона сестра Міллера. - я подивилась на його незрозумілу реакцію. - Але вона моя подруга назавжди.
-Цікаво... Надто.
-Вінні, котра година? - мені треба було на чорний ринок свого батька.
-Майже п"ята. А що? - він подивився на мене.
-Чортяча срака, мені треба потрапити швидко на "Перлину". - я зняла свій халат. - Ти мене підкинеш разом з Валенсі?
-Все для вас, юна леді. - він поклонився
-Вінн, досить, - я скривилася - поїхали скоріш.
-Я гадаю, повторювати не буду.

  Ми вийшли з кабінету сміючись. Сара була у своєму кабінеті.
-Саро, я їду до "Перлини", тоді треба, якісь документи? - я заглянула у її кабінет.
-Ні, дякую. - вона усміхнулась мені.
Курво, я тобі не пробачила ще той випадок з Міллером. Ходи й озирайся.

Сівши у машину свого брата, ми поїхали по Валенсі. Вона повинна бути вдома. Якщо ні, я їй руки викручу. Вона це знає.