Вибір за тобою, Тереса

6

Мені сьогодні 18.
Я йду по темній вулиці.
Чому вимкнули ліхтари?
За мною слідкують 4 постаті. Вони однакового зросту,  набагато більші за мене.
Яка я дура, що не поїхала сьогодні на машині.
Я пришвичуюсь. Вони надто близько.
Я бачу свій дім.
Ключи ... Де вони?! Чорт забирай, де мої ключи ?! По карманах немає, в сумці теж. ДЕ Я ЇХ ЗАГУБИЛА?! Матінко рідна, мене зараз вб'ють.
Добре, в сумці є три ножі, я можу підставити три ножі до їхніх сонних артерій . Тереса, їх чотири! Добре план з ножами відкидаю.
Я так не можу треба запитати, що вони від мене хочуть. Вони напевно не очікують такого.
Я  розвертаюся  до них обличчям. Вони в  масках?!
-ЩО ВИ ВІД МЕНЕ ХОЧЕТЕ? – я кричу на всю вулицю
-Кошенятко, я все чекав поки ти розвернешся до нас.-- той що посередині знав  мої дії. ЯК?!
-Звідки..
-Тереса, я знаю про тебе все – може це він вкрав мої ключи?
-Окей. Де мої ключи? Хто ви такі?
-Кошеня, багато питань – він визиває в мене гнів.
-Як вас звати? можно мені хоча б це знати? –  я зараз заберу в нього свої ключи, та піду додому. Там подзвоню до поліції та розповім, що за мною стежать чотири психа. Скажу їхні імена. Їх затримують і все, я можу не переживати.
-Мерфі Міллер  – відповів той який звертався до мене.
-Лука Міллер– відповів той, що стояв зліва від Мерфі
-Ітан Міллер – відповів той, що стояв зправа від Мерфі.
-Кастл  Міллер – відповів той, що стояв біля Ітана.
   Вони брати...
Все, що я хотіла - це кричати. Не знаю чого, але я хочу кричати.
-НІ, не кажіть мені нічого. Я не хочу знати, що це саме ви. - в моїх очах можна було прочитати:
Ненависть.
Жага до вбивства.
Страх.
Але ніяк не сльози. Я не хочу плакати.
-Добре, кошеня, я не буду цього говорити. - він стояв посередині з маскою на обличчі.
Вони четверо були в масках.
   У Мерфі вона була чорна з  малюнком дракона на пів обличчя.
   у Луки маска біла з червоними лініями вздовж двух очей.
   Ітан був теж у білій масці, але на ній були плями, як від крові.
   Кастл був у червоній масці через ліве око ( там де в нього шрам) була чорна смужка. Схожа на його шрам.
Я не знала, що й казати. Ком у моєму горлі засів так тяжко, що його навіть не дістати під час розтинання.
-Королева мертвих, я дуже хотів побачити тебе знов. Почути твій голос. Прослідкувати за твоїми руками, коли збираєшся розтинати тіла. Поглянути в твої зелені очі, як камінь смарагду. Відчути на собі твої холодні, як айсберг руки. - Лука припав до мене, й простягнув свої довгі пальці.
-Лейла, я скажу так само, як і мій брат. - Ітан простягнув свою праву руку до сонячного сплетіння.
-Я не Лейла. Моє ім"я Тереса. - гаркнула на нього я.
-Мені начхати, Лейло.
-Ітан Міллер, будеш тоді "малюком" - звісно,  що я теж хотіла трішки посміятися над ним.
-Чого?! - через маску було відчутно, що йому це не сподобалося. 
-Бо ти найменший за своїх братів. Я це зрозуміла ще до того, як підійшла до тебе.
Він промовчав.
А ось його брати видали невеличкий смішок.
Перша маніпуляція над ними.
-Може ви хоча б маски знімити? - запропонувала я їм. 
-Тобі так хочеться подивитися своїми смарагдами в мої чорні очі?
-Diable... - сказала я через силу
-Кошенятко, я добре розумію французьку.
-J'espère que tu mourras avant que je te tue moi-même -я хочу сказати йому все в обличчя, допоки я вліплю йому ляпаса.
-Mon chaton, pense-t-il qu'il va tuer le diable ?
-Я не хочу навіть думати про тебе. - брехуха ти, Тереса.
-Я гадаю досить ваших суперечок. - Кастл почав включати свої манери старшого.
-Кастл правий. Ви наче диявол і янгол. - Малюк вирішив підтримати свого старшого брата.
-Мені повторити своє запитаня? - вони напевно забули про свої маски.
Вони по черзі почали знімати свої маски. Перший був Кастл, потім Ітан, Лука, а ось чорнявий ніяк не хотів знімати свою маску.
-Диявол боїться скинути свою маску? Чи просто боїшся подивитися в мої смарагдові очі напряму? - маніпуляції - все, що в мене є, щоб їх знищити.
-Мені здається інакше, кицюню. - може він і правий. Я не переживу, якщо ідіот причарує мене своїми очима.
-Йди. До. Біса. Він, напевно, зачекався  тебе у себе в палаці. - може огризатися такому, як він не доречно... До біса.
Через секунду я бачу його чорні очі. Такі чорні, як в чорта у дупі. Оце порівняла.
-Подобається, янголятко? - я гадаю, що... Окей і те, і те мені пасує
-Якщо я скажу "так", що буде? - я сподіваюсь, що він зрозумів це, як маніпуляцію.
Він усміхнувся оголюючи свої клики, як у вампіра. Так, Тересо, не реагуй на нього так ніби ти хочеш, щоб він тебе... Ні.
-Королева мертвих, не хочеш запросити до себе?
-Ні. Завтра приходьте до мене о 19:00. - я знаю, що вони погодяться.
" Добре" - сказали три брати. Мерфі хотів до мене.
-Дияволу, це проти Біблії. Потойбіччя не може закохуватися у небеса. Так вийшло, що я вірю в Бога...
-Янголятко, яке слугує Богові, але робить те, що Бог не вибачає. Як цікаво. - його обличчя видавало глузливий вигляд.
-Мерфі Міллер, ти найжахливіша людина, яку я бачила. - я плюнула йому в ноги, щоб знав з ким має справу.
Я повернулась до них спиною та чкурнула до свого будинку. Коли я з ними розмовляла, я згадала про запасні ключі під ґанком.

  Через годину я вже в ліжку.
Я відчуваю себе спокійно, тому закриваючи очі я відчуваю, як пливу вздовж моря на човні. Я пливу туди де мене чекає спокій. Я пливу довго поки не знайшла прірву у яку впаду...