Лиш твої губи

Як втриматися?

Пліткарки. Це ті кого Кайлі терпіти не могла на своїй колишній роботі, вони завжди плели інтриги і псували життя іншим.
Але тут, вони б їй дуже допомогли. Бо як знайти спільну мову з главредом, яка всім своїм виглядом показує "відвали" або "хто підійде, того вб'є". Та чомусь Кайлі здавалося, що лиш вона одна отримує від Саманти Райз такий негативний посил, з іншими ця дівчина здавалася милою та ввічливою.
- Коли я встигла накосячили?( Наче тільки прийшла, а вже отримала в ментори злючку.
- Про мене говориш?!
- Господи Боже!!!!
- Віруюча?)
Справді так можна і заїкою стати.
- Ні, Пробач.
- За що хоч вибачаєшся?)
- За те що назвала тебе злюкою.
Вона всміхнулася і доторкнулась до моєї руки.
- Але я така і є! Особливо для тебе.
Бачити як очі Кайлі розширюються від шоку, це щось з чимось. Так і хотілося її подражнити, та я не можу собі дозволити знущатися з неї, бо це може вилитися в неприємності.
- Жартую.) Готуйся до марафону.
- Добре.
Вона підморгнула мені і пішла, а тривога лишилася. В офісі я  запиталась у нових колег.
- Що ще за марафон такий?
- О, не заздримо. Тримайся!)

Вечір. Закінчення першого робочого дня, виснажена я примостила свою п'яту точку на східцях біля офісу. Мене просто вичавили, сьогодні я зібрала та упорядкувала матеріалу на місяці в перед, навіть не знаю навіщо.
- Краще б я не запитувала, про цей триклятий марафон.
- Перекусимо?!
Обернувшись я побачила своїх колег, вони всміхалися і притягували руки, запрошуючи піднятись і піти з ними. Довго просити було не треба.
- Я така голодна!
Вони посміялися з мене допомогли підвестися і ми компанією пішли до найближчого закладу, по дорозі обираючи хто що буде замовляти.

Сидячи за столом я помітила атмосферу що царить в колективі, вони спілкувались відкрито і з повагою, не пліткували про інших колег, але могли розповісти про себе як звичайні так і пікантні речі. Було добре і чомусь комфортно, незважаючи на те що я новенька, вони радо ділились ідеями, обговорювали нові проекти.
Час йшов, а в душі ставало так тепло.
- Ну як тобі перший робочий?)
Саманта чекала поки я відповім дивлячись прямо у вічі.
- Я вкрай виснажена, так буде кожного дня?)
- О ні, це була перевірка на стресостійкість і ти пройшла її на відмінно. Далі буде тільки краще, підуть підготовки до проектів, презентації, вечірки на честь успішного запуску ну і все таке інше).
Її телефон завібрував в сумочці. Вона поглянула на дисплей, вибачилася та почала збиратися. Емоції на її обличчі збентежили мене, склалось враження що вона не хоче йти але мусить, що той хто прислав смс є для неї тригером. Бо роздратування яке сквозило в рухах помітили всі присутні.
- Можете попліткувати, дозволяю.) Перемийте йому всі кісточки, щоб гикати почав))). Па па.
Вона помахавши на прощання, вилетіла з кафе немов пташка.
Всі колеги дивилися на мене, а я на них. Вони наче хотіли щоб я в них щось запитала.
- Не цікаво дізнатися про що вона?)
- Цікаво!
Хто ж я така, щоб не взяти те що мені так щедро пропонують.