Прочитай книгу

– Уявляєш,Гаррі,вона мені сказала,що я не вмію робити подарунків!!..Тобто..я наважився в неї запитати,що вона хоче,але таке почути я точно не очікував... – Рон бурно розповідав недавні події, котрі відбулися з ним,але здається зеленоокий хлопчина не дуже й то слухав свого найкращого друга.
– Ей,Гаррі,ну ти хоча б скажи що,а?! – вдаряючи Поттера в бік ліктем говорив,а можливо більш обурливо кричав Візлі.
Це було для Гаррі чомусь неочікувано і він зразу ж обурився через те,що зробив рижий, – Ей..ну ти хоча б спробуй зрозуміти,що вона хоче...можли.. –, не встигнувши навіть домовити слово Рон розпочав щось перечити розмахуючи руками і показуючи дивні жести.

Вже вечеріло,а часу до свята "8 березня" залишалося все менше.Згадуючи подарунки,які незрозуміло самому Рону,чомусь не змогли сподобатися Герміоні.Тож хлопець вже наперед знав,що вона точно не одобрить книгу під назвою "Як не бути зубрилою" чи букет квітів,які зрозуміло,що були висаджені в теплиці Гоґвортсу і вкрадені хлопчаками.Все ж таки Рон не знав, що йому таке знайти для його Міони.Він сидів в кріслі гостинної Грифіндора обдумовуючи різні варіанти,як догодити дівчині.Рижий встиг опитати всіх дівчат, крім, авжеж слизеринок що вони хочуть,щоб їм подарували.Пізніше він авжеж зрозумів,що всі дівчата не такі,як Ґренджер чи то вона не схожа на інших.Розуміючи,що ніякого рішення обрати він в таку пізню пору не зможе вже це точно,Візлі з розумінням того що засмутить завтра дівчину не зробивши подарунку пішов спати.
Ранок видався набагато гіршим, проспавши зіллє варіння котре веде сам Северус Снейп Рон,як ніхто інший просто напросто побіг в бібліотеку.Це єдине місце в якому він точно не попадеться на очі декана Слизерину і з Грифіндору не знімуть очки через,що з нього будуть глузувати не менше чим над Невілом.Настільки швидко хлопець йшов,що й не замітив якусь людину через що вони обоє вдарилися та впали з гучним шумом на підлогу.Отямившись і зрозумівши,що сталося,хлопець підняв голову замітивши свою подругу - Герміону.Зацикливши погляд на дівчині до нього прийшла спонтанна,але насправді дуже дивовижна ідея,яка мала й насправді його врятувати.Він відклав ідею на пізніше через те що на нього розпочала кричати Ґренджер,кажучи хоча б допомогти їй встати.Зробивши її просьбу дівчина зразу ж побігла подальше від хлопця.Рон мабуть вже й не збирався нічого робити,але згадавши ідею вирішив діяти.Стараючись привернути увагу Герміони якогомога скоріше,рижий крикнув,щоб вона зупинилася,а після того,як вона хоча й не зразу, але так і зробила стоячи та стараючись не дивитися в очі хлопця чекала на його подальші дії.А він немов онімів дивлячись на Герміону.І йому насправді в той момент здалося,що на її щоках був легких але помітний рум'янець, тобто вона почервоніла.Хоча Візлі зразу ж подумав,що це просто так падають на її обличчя весняні промінчики сонця.Зібравшись сил хлопець розпочав говорити, – Міона,я..ти не проти зустрітися після уроків в хлопчачій кімнаті...Обіцяю там нікого крім мене не буде! – говорив він запинаючись, але рішучо.
Дівчина стояла кліпаючи очима, перебираючи пальці один між одним та цупкіше держучи книги біля себе і все таки вона твердо і стисло сказала, – Так – після чого розпочала невеликими кроками йти куди збиралася,але звернулася в останнє до хлопця позаду себе, – Чекай мене біля дверей вашої кімнати о 3 – після цих слів її силует не було видно.
Рон в очікуванні дивовижного моменту пішов шукати Гаррі,щоб розповісти всі новини навіть забувши навіщо пішов до бібліотеки.
Вже було без двадцяти три і Візлі стояв навпроти дзеркала поправляючи зачіску,яка все рівно через декілька хвилин ставала немов недоглянутою.Хлопець навіть прибрався в кімнаті,за собою і за всіма друзями,тільки заради того щоб не чути дорікань за бардак немов від своєї мамці.От пролунав стукіт в двері від чого серце Рона завмерло, можливо не хотіло й стукати загалом чи тільки під ритм,але розпочало і хлопець швидким кроком дійшов до дерев'яної дверки відкривши її перед ним стояла немов інша дівчина.Ні,авжеж це була Герміона,але не та що в шкільній формі Грифіндору із заплетеним волоссям в не акуратний хвіст.Вона виглядала немов забувши себе,як старосту факультету та мабуть її вигляд був більш "домашній",як для Гоґвортсу від чого Рону ставало тепло на душі.Її темно рижий светр,який відбивав світло до її обличчя від чого виднілися більш чітко веснушки чи лосіни,в яких було краще видно її фігуру від якої в будь-якому випадку Візлі не міг не  посміхнутися,а зачіска котру дівчина змінювала дуже рідко і побачити її з розпущеним волоссям - це рідкість, перемішана з великою насолодою.Поки хлопчина з цікавістю роздивлювався немов картину свою подругу вона авжеж  спочатку робила ж те саме,але після зрозуміла,що вони довго стоять так на одному місці та тихо закашляла натякаючи про те,що б  він дозволив їй пройти.Авжеж зрозумівши все Рон провів її до дивана з цукерками,пледами та подушками і що саме головне там було та зацікавило найбільше дівчину це книга.А книга якраз,яку вона ніяк не могла знайти і тепер було зрозуміло куди вона ділася.Герміона стояла завмерши дивлячись на це все з цікавістю та здивуванням,з її вуст виднілася яскрава посмішка,а очі сяяли та раділи такому насправді цікавому подарунку.Візлі набравшись сили підійшов до дівчини та взяв її за руку потягнувши до дивана.Вони разом сиділи розглядаючи книгу та поїдаючи цукерки,інколи сміючись від насправді можливо тільки для них смішних моментів,або випадково бралися за руки чи доторканулися один одного,а після чомусь лякаючись дивилися декілька секунд один на одного і розпочинали далі розмовляти.Час проходив настільки швидко та непомітно,що почало сутиніти і хлопець з дівчиною зручно вляглися вдвох на дивані: він легко доторкався рукою темно кучерявого волосся Ґренджер,яке віддавало легкий запах шапмуню, здається з шипшиною і ніжною розою, котрий точно сподобався Рону.Хлопець читав їй книгу, стараючись вичитувати репліки,так немов вони самі проживають все, що й ті персонажі,інколи поглядаючи на дівчину з легкою посмішкою,а вона лежала на його грудях чуючи легкий запах його парфумів та радіючи такому насправді чарівному моменту,котрий вона закарбує на все життя.