Після перегляду фільму і вечері, вже коли я збиралась йти спати, зі сторони вхідних дверей почувся зовсім короткий, але добре чутний стукіт. Спочатку я дуже злякалась, почала в думках прогортати усіх знайомих, і усіх, хто знав мою адресу і міг прийти до мене.
Я спустилась на низ, підійшла до вхідних дверей. Відчинивши двері я побачила Янна.
Мене здивувала його поява в таку пізню пору, а ще більше здивував синець на його світлому та, здавалось, безневинному обличчі.
— Привіт! - він посміхнувся та розставив широко руки, щоб я його обійняла.
Я зовсім не поспішаючи підходила до нього. З кожним кроком синець ставав все більшим і страшнішим.
Він мене лякає. Невже у Янна якісь неприємності? Можливо за ним слідкують? Чи хочуть вбити?
Я стояла у його теплих та міцних обіймах, і прокручувала всі ці думки.
А щоб довго не мучити себе здогадками, я взяла його за руку та повела у вітальню.
***
— Що це за синець у тебе на обличчі?
— Не хвилюйся про це. - промовив він, ні на секунду не розірвавши наш зоровий контакт.
— Я не можу. Скажи мені, інакше, я просто буду мучити себе поганими думками і здогадками.
Він довго не хотів розповідати, та все ж таки, через пару невдалих спроб, я змогла добитися того - чого хотіла.
— Це напарники того чоловіка зробили.
— Того самого, який хотів мене... - я не можу говорити про це. Цей страх ще досі покриває мої думки, ще досі дає про себе згадувати. А забуваю я лише про це, коли сиджу з ним, і дивлюсь саме в його очі, які так дурманно діють на мене і на мій розум.
— Так, це він. Але тобі не варто про це хвилюватись. Зовсім не варто.
Тепер, я розумію, що наробила Янну дуже багато проблем. Через мене моя кохана людина страждає.
Я притиснулась потилицею до його плеча.
— Вибач мене. Через мене в тебе великі проблеми. Мені справді дуже шкода.
— Не хвилюйся.
Ох, якби ж то я могла про це просто забути. Здавалось, я все зможу забути, коли розмовляю з ним, гуляю з ним, та навіть просто сиджу мовчки біля нього, та це не виходить з моєї голови.
— А чому ти зранку так рано пішов і нічого мені не сказав?
— Не хотів тебе будити.
— Міг би хоч записку чи повідомлення залишити. Я дуже хвилювалась, місця собі не знаходила...
Не давши мені договорити він ще міцніше мене обійняв та поцілував в потилицю.
— Ходімо я оброблю тобі синець та рани.
Я вже підходила до дверей ванни, а Янн досі сидів на дивані та дивився на чорний екран телевізора.
Я знову підійшла до нього, взяла за руку та потягнула у ванну.
На полиці стояла аптечка. Я швидко її дістала, відкрила, та почала шукати в ній антисептик і все, що потрібно для того, щоб обробити рани.
Він час від часу сикає від болі, а я в той час дую на болюче місце, щоб хоч трішки полегшити його біль. Занадто багато болі та страждань йому доводиться терпіти заради мене. Заради людини, яку знає всього лиш тиждень.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій Постійний Клієнт
Fanfiction- Десь я тебе бачив.. - В своїх снах? - хіхікнула я та швидко заховалась в дверному проході.
