— Але йому тут не місце. - промовив чоловік. Після цієї фрази в мене очі ледве не вилізли з орбіт. Моєму здивуванню і його наглості просто немає меж!
— З чого ви це взяли!?
— Ну, кажучи правду, я просто хочу тут побудувати ще один клуб. Це ж центр міста! Тут прибуток точно буде! І так як ви нещодавно відкрились, вас легше вмовити закрити це кафе, та продати його мені.
— Чому ви такі впевнені, що я так легко продав його вам? Відмовлюсь від кафе, про яке я мріяла майже ціле своє життя!?
— Ви натякаєте на гроші? - чоловік просто зазирав мені у вічі. Від чого моя злість ще більше розгоралась! Як він може так нахабно дивитись у вічі? Він безсердечний! Як я його могла раніше кохати, не розумію!?
— Ні! Ніякі гроші мені не потрібні! І кафе продавати я не буду! Я працювала над цим кафе, шукала місце, робітників, менеджерів, меблі, дизайнерів, це все моя робота, і я від неї не відмовлюсь!
Після цього його самовпевнена усмішка й досі не зникла. Я була впевнена, що після моїх слів він просто піде, і залишить після себе насичений аромат його парфумів, але ні!
— Добре! Даю вам тиждень, щоб подумати. - Янн піднявся з-за столу, я піднялась за ним, - бувайте! Зустрінемось через тиждень! - промовив чоловік та вийшов з кафе. А я стою мов вкопана, пригадую кожне його слово, і аналізую його... Мені не виріться, що з цією людиною я була готова провести все своє життя.
***
Через тиждень
День проходив просто чудово! Сьогодні дуже багато клієнтів. Ми з Сарою, як бджілки, крутилися навколо столиків. Про розмову з Янном я вже забула, і не згадувала. Я йому тоді сказала все, що хотіла, і не шкодую ні про одне слово!
— Фух, я відчуваю, що до дому сьогодні не дійду. - Сара підійшла до мене, та поклала піднос на барну стійку. Я посміялась з дівчини, та продовжила заповнювати деякі документи(поки є час)
Увечері потік клієнтів вже набагато зменшився, тому ми з Сарою могли відпочити від цього насиченого дня.
— Хочу до дому! - хникала Сара, сидячи на кріслі.
— То іди.
— Справді? Ти впораєшся сама?
— Звісно! Іди, я знаю, що ти дуже втомилась. - я посміхнулась до дівчини та погладила її по плечу. Сара аж світилась від щастя, і мало не підстрибуючи пішла у вбиральню. А я важко видихнула, та спостерігала як з кожною хвилиною, клієнтів у кафе стає все менше і менше.
Коли вже зовсім клієнтів у кафе не стало, я вирішила помаленьку збиратись до дому. Голова і мозок взагалі вже не працювали.
Я потерла очі та вже вставала з крісла, як я почула, що двері кафе відкриваються.
І знову у дверному проході я побачила його. Я думала, що він все зрозумів ще тоді, і більше не прийде сюди, але якщо йому минулого разу не дійшли мої слова, то поясню йому ще раз.
— Доброго вечора, молода Пані.
— У нас вже зачинено, Пане!
— Я всього на пару хвилин. Хочу дізнатися ваше рішення, щодо моєї пропозиції. - Чоловік підійшов до барної стійки та сів навпроти мене, склавши руки прямо на ній.
— Я вам ще тоді сказала своє рішення, і змінювати його не буду! - впевнено сказала я.
— Шкода. Ви відмовляєтесь від дуже вигідної пропозиції.
— Хах, мені зовсім не шкода, адже я не така як ви!
— Це яка?
— Грошелюбна. - відрізала я. Його лице одразу поміняло вираз, від чого мені стало приємно.
— Поганої ви про мене думки, Пані.
— Не думаю! Ви показали себе не з найкращої сторони. То яка у мене має бути думка про вас?
Він єхидно посміхнувся, та почав перебирати в руках ключі від свого авто.
Між нами нависла дуже довга тиша. І цю тишу вирішив обірвати Янн.
— Я пригадав тебе. - він пильно дивився мені в очі, ніби гукаючи у них когось.
Від сказаного в мене ніби оніміло все, я не могла промовити ані слова в очікуванні, що він скаже
— Ти - Лейла?
*От прокляття!*
Я хотіла плакати. Пелена сліз повністю покрила мої вічі, а ком у горлі не давав нічого сказати.
— Так, я Лейла. А ти хто? - нагло брехала Я. Після цих слів, усмішка на його вустах зникла.
— Ти... Не пам'ятаєш мене?
— Ні. - знову брешу. Він жалісно поглянув на мене, підійнявся і вийшов з кафе. І тільки тоді я могла пустити свої емоції у вільний потік.
*Я ж просто хотіла, щоб він відчув, те, що й я...*
***
Дякую всім за перегляди, зірочки, коментарі! Мені дуже приємно все читати!
Тепер, я даю вибір вам, продовження фанфіку залежить лише від вас!
Як гадаєте, робити хепі енд, чи бед енд? Вибір залишайте у коментарях. Лю вас! 💋
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій Постійний Клієнт
Fiksi Penggemar- Десь я тебе бачив.. - В своїх снах? - хіхікнула я та швидко заховалась в дверному проході.
