Після того, як Сара пішла, я вирішила полазити у своєму в телефоні. Там якісь моменти точно мають бути!
Увівши пароль, який мені сказала Сара, я отримала доступ до інших програм телефону, та почала заходити у кожну по черзі. Я напружилась, серце почало битись швидше, у животі щось скрутило, та я не зважала на цю реакцію мого організму, а продовжила дивитись фотографії у соцмережах. Я тоді була така щаслива...
Під час перегляду, у мене на очах інколи виступали сльози. Я розумію, що цих спогадів я вже не зможу повернути, вони назавжди залишаться у минулому. На-за-вжди.
Я протираю екран від сльозинки, яка впала на нього з мого обличчя та вирішую зайти у галерею і бачу купу схожих фото і всі з одним і тим самим хлопцем. Я натискаю на перше фото яке мені попало під натиск мого пальця і бачу Янна... Я і він? Цього бути не може! Гортаю ще пару фотографій, хоч мені дуже боляче на них дивитись, та я ігнорую це відчуття, і продовжую гортати. На кожній фотографії ми виглядаємо такими щасливими, безтурботніми і... закоханими? Так, у ленті інколи потрапляють фото, як ми обіймаємося, і ті погляди не можна ні з чим переплутати.
Моє серце зараз не витримає, я відчуваю як воно невгамовно колотиться у мені. Я ще раз дивлюсь на фото покладаючись просто на свою фантазію, сподіваючись, що це просто здалось, можливо, це просто хлопець дуже схожий на нього, але на превеликий жаль я не бачу ніяких змін.
Я поглянула на дату та час, коли було зроблено фото:
— 21 липня. 20:56. Це ж день до аварії! - тихо промовила, вкотре витираючи сльози з обличчя.
Пелена все з більшим і більшим припливом накривала мої зіниці. Я вимкнула телефон та відкинула його. Закрила обличчя руками і тихо, але жадно вдихала повітря.
Я підняла голову та поглянула у сторону дверей.
Автоматично у голові, за допомогою своєї фантазії я намагалась відтворити ті фото, які тільки що побачила на екрані і від них інколи кутики моїх губ непримусово підіймалися, а очі звужувались.
Я впала на ліжко та дивилась у потолок, відганяючи від себе тисячі різних думок, а особливо ті, які стосувались Янна.
Невже ми були у стосунках? Чи просто друзями? А можливо це не він, а його брат близнюк? А-а-а, чому цей хлопець не дає мені спокою? Я не могла зустрічатись з таким нахабним, самозакоханим хлопцем як він!
Я підіймаюсь з ліжка, беру телефон в руки, знову чую як серце зараз мало не вистрибне з грудей, та йду до дверей палати. Перед тим як відчинити їх, ще раз задумуюсь, чи варто мені це робити. А що я йому скажу?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій Постійний Клієнт
Fanfiction- Десь я тебе бачив.. - В своїх снах? - хіхікнула я та швидко заховалась в дверному проході.
