Андрій потер лоба й з прикрістю сам для себе відзначив, що в нього паленіють щоки – таке гарне було це «вампіреня» в чорному, що так пристрасно тут патякало про долю і справедливість.
Андрій спробував пригадати хто ще із його знайомих переймався філософськими питаннями такого рівня – аж про свободу волі! – й, тим паче хто хтів би про це не лише триндіти, а йти й щось активно робити, задля власних ідей – і не пригадав нікого... Жодного. Тільки цей псих, що вірить у магію. Босуркан, копни його качка.
– То що нам робити? – врешті запитав Андрій і позіхнув – він відчував себе змореним усіма сьогоднішніми пригодами та потрясіннями, до того ж ще й почали нити кістки, мабуть, застудивсь після душу.
Шура глянув на нього і знизав плечима.
– Якщо сюди дійсно прийдуть три відьми, щоб мене добити, то нащо ти тут сидиш? Якщо вдіяти нічого не можеш? – спитав Андрій.
Шура підібгав губи й тільки охопив себе руками.
– Ні, справді! Йди звідси, як тобі казала бабуня!
Шурко опустив голову і тільки зиркав тепер з-під впалого на обличчя волосся.
– Нащо тобі тут зі мною пропадати? – вів далі Андрій, наче щось штрикало його з середини продовжити цю розмову. – Ти ж малий ще, все життя попереду. Мабуть, і не цілувався ніколи ще? Чи вже?
Шурко підвів голову і якось дивно споглядав його, наче роздумував.
– Що, – вів далі дурну розмову Андрій, – хіба пригадати не можеш? Чи ти був такий п'яний, що тепер сумніваєшся? О, судячи з твого обличчя, щось такеє було! З хлопцем чи з дівчиною?
– Та яка, врешті, різниця? – буркнув Шура. – А... чи можна вважати то поцілунком, коли одна сторона вважає, що поцілувалася, а інша – не знає?
– Як це? – здивувався Андрій. – Я таке навіть уявити не можу!
Шурко зітхнув, опустив погляд і став потрохи перебирати карти, які весь час тримав у себе в руках.
– Ладно, не хочеш казати – не треба. Не такі ми вже близькі друзі, про таке особисте балакати. Але, якщо ми вже тут сидимо і чекаємо, скажи – яка карта випала четвертою, коли я тобі подзвонив? – запитав Андрій.
Шура знову зітхнув і посунув йому колоду, розгорнуту віялом, щоб той вибрав.
– Що? Тут буде та сама карта? – Андрій потягнувся, але зупинив руку в повітрі, й повів в інший бік. – Яку б я не вибрав зараз? Звідки ти знаєш?
YOU ARE READING
Босорка(н) за викликом
ChickLitОнук старої босорки Євдокії працює у великім місті тарологом. Одного дня йому дзвонить клієнт, але, чомусь мовчить. А карти про нього випадають дуже невтішні! Мабуть, настав час подзвонити бабусі та спробувати врятувати людину. Історія написана в ра...
