Босорка(н) за викликом

Глава 2. Магії не існує!

Ще ніколи в житті Андрій не прокидався від того, що на нього вилили воду. Це було жорстоко, вкрай неприємно і, поза всяку міру – обурливо!

Він пирхнув, щоб не захлинутись, заворушився і вітер обличчя руками. Й тільки тоді зрозумів, що руки вже вільні, а на шиї немає зашморга. Андрій кліпнув очима, але роздивитись нічого не встиг, бо просто в обличчя йому кинули тканину, яка виявилася рушником, а вже знайомий голос сказав:

– Йди вже прийми душ, нещасне. Потім чекаю на кухні, розмова є.

Ніколи ще з ним не поводились так зневажливо! Але, поки Андрій прокліпався, його рятівниця вже зникла, тільки щось там брязкало та дзеленчало на кухні. Що ж, стримуючи стогони й прокльони від болю у забитому тілі, Андрій так-сяк підвівся і пошкандибав до ванної, бо порада про душ, попри всю неповагу тону, була таки слушна.

У ванній він стягнув свій робочий офісний одяг і запхав його до машинки. Раніше, до сьогоднішнього ранку, речі у такім стані він просто викинув би, але тепер – це був єдиний одяг, що в нього лишився. У старезну пралку довелося все пхати власноруч, як і вскривати зубами запаяний пакетик з порцією дешевого прального порошка, що пах недолею та бідністю. Андрій спробував згадати – чи він взагалі колись завантажував пралку, чи цим завжди займались клінінгові служби, які наймала дружина? Втім, пусті роздуми.

Він ступив під гарячий дощ і, зненацька для самого себе, заплакав. Тепер цього ніхто не побачив би, бо не видно де вода, а де сльози. Тепер можна було видихнути та проявити слабкість, бо – бачать боги! – він так втомився! Так втомився...

Пралка голосно торохтіла та взрикувала, та це навіть не дратувало, бо сприймалось скоріш як природне явище, на кшталт шелесту дощу з оглушливим вуркотанням грому, чим на ознаки несправного механізму.

Андрій стояв, закривши очі, під струменями душу, поки цикл прання не закінчився і не стало тихо, потім, потрохи переліз через бортик ванни та витерся рушником. З запарованої поверхні дзеркала на нього мимохіть глянув розмитий образ високого білявця, втім, Андрій не став протирати поверхню й розглядати себе – бо, що він там такого не бачив? Оті дурні гематоми на шиї від невдалого повішання, чи тоскний вираз своєї мармизи?

На пралці знайшлися старі спортивні штани – теплі, майже не ношені, але, судячи за моделлю, ще батькові, біла футболка і домашні капці, на підлозі. Мабуть, фея-спасителька перш ніж окочувати непритомного чоловіка крижаною водою, таки попорпалась у шафі, підбираючи йому одяг на зміну за розміром.