Босорка(н) за викликом

Глава 7. Три королеви - і ще одна

– І... що тепер? – спитав, стиха, Андрій.

Шурко сидів за столом, напроти, відкинувшись на спинку стільця, прикривши очі, склавши на грудях руки й перетнувши одна за одну стрункі ноги у чорних штанях. Та ще й ті високі чоботи на довгих ногах!

– Нічого, – озвався у відповідь Шура, не ворухнувшись і не відкривши очей. Чи то стидався «сільської магії», чи був знесилений тим дивним обрядом, що щойно зробив. – Будемо чекати.

– Поки прийдуть відьми? – запитав Андрій. – Ти так впевнений, що хтось прийде?

Шурко відкрив одне чорне око і подивився на нього з-під вологих сплутаних кучерів. Зітхнув і закрив.

– Я бачу, як від тебе йдуть три... канали, – сказав він. – По яких з тебе відтікає життя. І якщо ти зараз щось ляпнеш про психіатра, я не полінюся, встану, і натовчу тобі пику!

Андрій благоразумно закрив щойно відкритого, було, рота.

– Ні? – сварливо перепитав Шурко і взявся тасувати улюблену колоду – отак, з зажмуреними очима і тасував! – Тож, я бачу три канали. Три прив'язки. Бабця Євдокія казала, що то пороблено трьома відьмами. Хто це?

– Ти мене питаєш? – здивувався Андрій. – На мою думку – відьом не існує!

– Господи та Великі Хтонічні Сили, яке ж воно... вперте. Колобочку, які три жінки є у твоєму житті? Важливі жінки. Подумай. Можливо, ти з ними часто стикаєшся.

– Та не знаю я! – озвався Андрій. – Якщо подумати... Але трьох все одно нема. Дві є: мачуха і... дружина. Але ж вони не відьми, і ніколи не чинили мені зла! Вони... добрі й хороші! І завжди піклувались про мене!

– Це – так собі аргумент, бо й господиня піклується про своїх курей, яких потім заріже, – сказав Шура.

– Що за дикість? – обурився Андрій. – Хіба так можна? Всім відомо, що на птахофабриках птахів присипляють спеціальним анестезуючим газом, перед тим, як... Як так взагалі можна – піклуватись, вирощувати, а потім – зарізати?

Шура відкрив очі, подивився на нього – і нічого не відповів. А в Андрія від того погляду шкіра пішла мурахами, і стало якось вкрай незатишно і ніяково.

– Гаразд, – сказав Шура, неприємно на нього дивлячись. Може, так навіть дивились на своїх птахів ті давні господині. – Інформації з тебе – як з козла молока, золотий хлопчику...