JÖTUN

Зарево

Яскраво оранжеве полум'я. Ти було усюди, як би я не намагався відвернутись від тебе, простягалось від одного напрямку до іншого і зовсім не стидалось, не цуралось тієї агонії, котру ти спричиняло в моїй душі. Я міг би дивитись вічно, як ти пульсуєш, як фарбуєш небо у криваво-червоне й оранжево-пастельне полотно, чимось подібне до заходу сонця. Я міг би довго спостерігати твій вилиск на металевому тілі мого йотуна, міг би безкінечно описувати твою безмежну красу і загадковість від якої важко відірвати погляд. Міг би, якби так тебе не боявся.

Наш трал рухався, повільно оминаючи танкові перешкоди, з гуркотом і риком піднімаючись під гірку. Я дивився в трімплекс і ковзав поглядом по дорозі, освітленій синім, тусклим світлом фар. Екіпаж весь лежав знизу. Вони всі спали, та я не мав на те ні можливості ні права. В нейроінті тихо грала музика. Бринчання електрогітари трохи допомагало мені відволіктись від думок про майбутнє. Як би я не намагався здихатись переживань, але не міг припинити гадати, що буде далі.

Цей вечір і так виявися трохи незграбним і незрозумілим, я почав борсатись у минулому, котре ненавидів, через це моя концентрація втратилась і я увесь застряг у болоті постійних роздумів. Ще й переїзд на тралі, вигляд дороги і далекого пломені боїв змушує мене ще глибше занурюватись у свої думки. Я волів би зараз просто заснути, щоби мозок пустив ці всі кляті роздуми в обробку.

До рота була вкладена сигарета, я привідкрив люк і закурив, перед цим перевіривши, чи відключена у нас система пожежогасіння. Треба буде купити собі вапорайзер, або електронну сигарету, бо Цоркул точно помітить, що в гарматі курили. Я знаю, що технік дуже уважний до деталей і знав, що у гарматі, у котрій постійно курять, плафони самі собою стають бурими і дають тепле світло, бо ж в нормальному стані вони дають білосніжне світло.

Я окинув поглядом підлогу гармати, застелену коріматами, на яких розкинулись три скручені фігури. Гірон ліг біля самого обігрівача і притиснув ноги до сопла, з якого видувалось тепле повітря. Поруч з ним, повернута до нього спиною, спала Лапка, засунувши руки у кишені комбеза. Зарядний, той битий пес, знав де лягати. Він знайшов собі місце під балістичним комп'ютером, де розташоване друге сопло обігрівача. Джентльмени навіть не дали дівчині зігрітись. Яка грубість.

Раптом я сам з себе посміхнувся, бо ж з мене джентльмен такий самий як з мурахоїда, якщо на нього натягнути костюм трійку.