JÖTUN

Хаґалл

Паливний насос гудів разом з МЗН-ом. Стартер прокрутив колінчатий вал, штовхнувши поршні. Паливо вприснулось в циліндри і від сили тиску гарячого повітря, запалало, штовхнувши поршні назад. Двигун загуркотів у такті холостих обертів. Механік переключив режим на автоматичній коробці передач, що відізвалось гулким стуком у бортовій. Гусениця заскрепіла, ведучі колеса (зірочки) штовхали трак за траком, змусивши гармату перехилитись назад, коли вона з'їжджала з плоскої поверхні трала.

Гармата задрижжала у вібрації першої передачі. З неї посипався сніг і відколювався лід, над моторним відсіком замайорів пар. Вона перехилилась під неймовірно крутим кутом і в мене на мить перехопило дух, коли її ствол майже задерся до неба. Майже не вдарившись задньою частиною борта, вона елегантно скотилась на тверду поверхню асфальту, зрізавши у повороті верхній його шар.

Це все зайняло від сили секунд десять, хоча, через неймовірну фантастичність цього видовища, здавалось, воно відбувалось вічність. Кожен раз, коли я бачу як гармата з'їжджає з тралу, мені здається, що вона ось-ось перевернеться.

Люцик повів гармату на узбіччя біля перехрестя, заховавши машину під дерева. Машина стояла у напрямку міста, верхівки будинків якого проглядались у верховині пагорба. Тралісти закинули трап і заскочили у кабіну. Ми ж рушили до, залитого матовим блискотом світанку, металевого тіла Йотуна. За мить усі вже були всередині. Я одразу від'єднався до командирського інтерфейсу й надягнув шлемофон. Гірон поліз до Люцика і я почув їхній діалог у шлемофоні.

— Пустите мене за штурвал?

— А ти що, знаєш куди їхати? — вишкірився Люцик.

— Ні, — признався Гірон, — та вас же поставили лиш мене навчати.

— Дай дяді стармеху трохи погоцати, а на позиціях будеш кататись.

— Але ж...

— Не переживай, буде в тебе ще час на їзду, — завіряв Люцик, — я зроблю їй обкатку і, якщо що, дам тобі знати її норов. Я завжди так роблю з новими машинами, вони всі унікальні...

І він продовжив свою довгу проповідь про те, що машини теж мають душу і вдачу. Це я чув вже багато разів, тому не звертав уваги.

Я застебнув ремінь шолома і окликнув Зарядного:

— Постав чайник і налий мені кави в термос, поки будемо їхати.