Наступного дня я прокинулася щасливою, адже відбулась моя перша неофіційна зустріч із Святославом. Увесь ранок наспівувала пісню Meghan Trainor - Title, і усмішка ні на хвилину не пропадала з мого обличчя.
Залишився останній тиждень школи, тож моя радість була безмежна, проте слід було готуватися до екзаменів. Я розгорнула підручники, прочитала про війну між Францією і Німеччиною, зробила декілька задач з математики, але мені неймовірно заважали мої думки. Я безперестанно згадувала про мого Містера Х.
Ще трохи помучившись із навчанням і вирішивши, що вже достатньо, я сіла за комп'ютер. Там було дуже багато повідомлень, але жодного він Святослава. Я трохи засмутилася, але весь день ще попереду, тому він напише, - ця думка мене трішки заспокоювала.
***
Від мого побачення з Містером Х минуло більше тижня, проте від нього не було жодних новин. Його номеру я не мала, а у мережі він не з'являвся. Мені було дуже образливо, бо я не розуміла, що могло статися і чому Святослав мені не пише. Уже вкотре прийшло повідомлення від мого однокласника Віталіка із запрошенням піти кудись. Я завжди відмовлялася, але не цього разу. Вирішивши, що мені трохи варто розвіятися, я відписала, що згідна. Віталік напевно не очікував такої відповіді через мої постійні відмови, тому запитав чи я бува не жартую.
Приблизно через дві години ми зустрілися в центрі міста. Я сильно на переймалась тим як виглядаю, але Віталік виглядав чудово. Взагалі, він хлопець дуже симпатичний і не поганий, завжди добре до мене ставиться і допомагає при кожній потребі, але я не можу сприймати його в жодній іншій ролі крім друга.
Віталік мене трохи відволік від проблем, із ним я згадала дитинство, одним словом ми наїлись морозива і добре насміялись. І тут я раптово побачила, що нам назустріч біжить перелякана Юля. Вона налетіла наче ураган, майже забивши мене з ніг. Потім почала щось кричати про мій телефон, про те, що вона дзвонила. І я вже готова була сказати, що просто відключила звук, як Юля, нарешті трохи охолонувши випалила:"Святослав у лікарні". Далі я вже нічого не чула, все було як у тумані і здавалося, що ноги мене не слухають.
***
Як пізніше з'ясувалося, після почутого я втратила свідомість, і прийшла до себе вже у лікарні до якої привезли Святослава. Юля розповіла, що коли він йшов додому після зустрічі з нами, то потрапив під колеса автомобіля і вже тиждень лежить тут. Я не знала звідки про це дізналася моя подруга, але зараз мене це цікавило найменше. Більше всього на світі я хотіла побачити Святослава.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моя маленька гра у щастя
Lãng mạnЦе історія про дівчину Анну, яка хоче, аби її мрії перетворились в реальність. Один випадок змінює все її життя. Дівчина зустрічає хлопця і не розуміє, що з нею твориться. Можливо це перше кохання, а можливо...
