Ми з татом, сповнені надій та позбавлені розчарувань, вирушили додому, і по дорозі сталась подія з якої власне все і почалось.
Отже ідучи по тротуару, я немов відчула чийсь погляд і обернулася.
Здалось, що побачила знайоме обличчя, але ще так і не придивившись, треба було завернути за ріг будинку. Мені було дуже прикро, адже я так і не дізналася хто ж це був, але, як кажуть, надія помирає останньою, і я знову оглянулася, і побачила наступне.
З-за рогу будинку, додавши швидкості, йшов він. Так, саме той, про кого я так довго думала, саме той, який зацікавив мою, ще таку незрілу, дівочу душу. Це був він-мій Святослав.
***
У мене ніколи не було друзів. Ну, звісно, у дитинстві я бавилась із сусідськими дітьми, але якось так сталося, що наші шляхи розійшлись. Я не знаю чому я так і не зустріла друзів з якими можна було б гуляти, спілкуватися про все на світі, подорожувати (навіть від мого під'їзду до магазину), сміятися без причини. Напевно таки проблема в мені. Та все ж, світ не без добрих людей, і Бог послав мені Юлю. Юлька дуже відкрита, позитивна та співчутлива дівчина. Вона завжди підтримує мене і допомагає у складних життєвих ситуаціях. Однак, є у неї одна негативна риса-вона завжди знаходить пригоди і втягує в них мене.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моя маленька гра у щастя
RomanceЦе історія про дівчину Анну, яка хоче, аби її мрії перетворились в реальність. Один випадок змінює все її життя. Дівчина зустрічає хлопця і не розуміє, що з нею твориться. Можливо це перше кохання, а можливо...
