Був чудовий теплий ранок. Сонце ані на хвилину не шкодувало свого тепла, хоч була вже навіть не пізня осінь.
Того дня в школу я не ходила, бо повинна була пройти планове обстеження у лікаря. Мені було трохи лячно йти, бо я переживала за результати мого довгого лікування. Одягнувшись, я мимоволі побачила свій старенький браслет. Він лежав зверху на моєму комоді, і я не замислюючись взяла його. І відтоді почалось щось неймовірне.
Із самого ранку ми з татом (його я взяла в якості групи підтримки) поїхали в поліклініку.
Я, на жаль, часто буваю в таких установах, але просто терпіти їх не можу. Усе, що там є, навіює страх, сум, відчай. Я ж по житті є оптимісткою. Усі події намагаюсь перепускати крізь призму добра і надії. Тому подібні заклади викликають у мене паніку, адже якою б завзятою оптимісткою я не була, там мої "рожеві окуляри" тріскають, варто лише переступити поріг.
Отже, дочекавшись своєї черги, ми зайшли в кабінет. Він був досить просторим, світлим і, на якусь долю секунди, я забула, що знаходжусь у такому приміщенні як лікарня. У кабінеті сиділи три милі жінки. Першу з них я вже знала, бо вона часто навідувала мене і виписувала нові ліки. Ах, зовсім забула сказати, що ж у мене за така хвороба. Я маю хворе серце, і воно доволі часто мене болить, проте лікарі кажуть, що це підліткове і скоро мине, тому я надто не переймаюсь. Другою жінкою була повна пані, але вона чомусь викликала в мене довіру. Третя напевно була найголовнішою, бо сиділа окремо за власним столом, який стояв біля вікна. Вона була молода із якоюсь яскравогарячою іскрою. Від тієї жінки віяло якоюсь легкістю, безтурботністю та радістю. Тож мені було приємно знаходитись у компанії цих людей.
Пані Лариса (так звали першу жінку) розповіла іншим, що саме мене турбує, вони уважно вислухали, обстежили мене якимись незнайомими мені, штуками, і, нарешті винесли свій вердикт. Жінка, котра сиділа біля вікна, сказала, що у мене є помітні покращення, відносно того, що було пів року тому. І вона вважає, що ще через пів року я буду абсолютно здорова.
Мені дали ще якусь картку із списком різноманітних таблеток та сиропів, проте я була занадто щаслива, аби така дрібничка мене засмутила.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моя маленька гра у щастя
RomanceЦе історія про дівчину Анну, яка хоче, аби її мрії перетворились в реальність. Один випадок змінює все її життя. Дівчина зустрічає хлопця і не розуміє, що з нею твориться. Можливо це перше кохання, а можливо...
