Демонський гріх

Розділ 2. Асмодей

Мені було не зручно їхати в цьому маленькому авто зі своїми великими крилами, але коли я побачив Амелію у цій сукні, моє єдине бажання було - це сховати її від усього світу, аби тільки я міг її бачити в такому бранні.
Як би мені хотілось, аби вона згадала ті наші часи разом, коли їй було шість років, потім коли я повернувся і їй було чотирнадцять. Через два роки після нашої останньої зустрічі мати Амелії померла, та опинилась у пеклі, при першій же можливості вона заборонила наближатися до її доньки, але я не можу інакше, тому що не бачу свого життя без неї. Та як же мені хочеться розповісти їй про все, що відбулося зі мною та з її матір'ю за цей рік.

Прибувши на вечірку, я одразу помітив, як Нейл пропалює мене поглядом, мені ще доведеться понести покарання за те, що я порушив закони нашого виміру та власноруч зробив себе охоронцем Амелії, замість нього, але я не міг вчинити інакше, не можу віддати її йому... Та не передати навіть словами, як же мені хочеться називати Мел знову моєю зірочкою.

Поки ми були на уроках мені стало зрозуміло, що є дві істоти (інакше в мене навіть язик не повертається назвати), які роблять Мел боляче: Джек - її колишній хлопець, та Маргарет - місцева задира та популярна дівчина школи.

Увійшовши до будинку, в якому відбувалася ця людська вечірка, мені у ніс вдарив їдкий аромат алкоголю, та моє чуття підказало, що ці діти бавляться не тільки з ним.
Мел одразу пішла до своєї подруги, звичайно за правилами я слідував за нею всюди, де вважав буде небезпека, а Нейл для мене є найбільшою, треба постійно слідкувати, щоб між ними не було ніякої близькості, але ці погляди між ними розривають моє серце.
— Привіт! Як вам, подобається вечірка? — вже запинаючись промовила Лексі, як тільки цей ангел дозволив їй пити, хоча гадаю йому все одно на неї, він не повинен був бути її охоронцем.
— Привіт! Лекс бачу ти вже добре випила, поки ми їхали. чому ти її не зупинив? — поглянувши на Нейла промовила Амелія.
— Я намагався, але насильно забирати в неї коктейлі не міг, вона не дозволяла. Вибачиш? — з мольбою в очах сказав ангел.
— Не їй тебе вибачати, а Лексі, ти ж все ж таки її ангел. — зі злобою сказав йому я.
— Та годі вже вам, нумо розважатися. — промовила Лексі та потягнула Мел на танцпол.

Амелія танцювала так, наче нікого більше поряд не існує, вона була неперевершеною, минуло вже декілька годин, дівчата пили й танцювали, посмішки їх сяяли на весь зал.
В кутку кімнати я помітив Джека, який пропалював її поглядом. Поряд стояла Маргарет, яку злило, що він дивиться на свою колишню, коли поряд вона — його нова дівчина.