Я так люблю ті ранки,
Коли прокинулося все.
Довкола грають вже серпанки
І мрія дня зажуру віднесе
Туди далеко. Ген за обрій
Ранкова пісня міста вже,
Сягнула неба і у спокій...
А серце радість прижене!
Летять думки в потоках років
Та час назад вже не вернуть
Радій, винось з уроків
У мудрості, відвагу й суть.
Коли гребеш, греби на повну!
Коли ідеш , то ширше крок!
Коли живеш - живи на повну!
Помреш, то вже не зробиш крок!
