Росте у сумнівах тривога,
Думки до неба підніма.
Забилось серце і дорогу
Швиденько розум проклада.
Куди піти і що здійснити?
Кому сказати, як і що?
У помислах, все ж промовчати,
Ковтнути гірко? Та й ото... .
А може в тиші пошукати?
А може в Бога розпитати?
Як жити щоби не втрачати?
Як горя в світі не зазнати?
Від невідомості буття
Пішли гулять думки оті... .
Вспокоїлись. Трива життя.
А в тиші радість розцвіта!
