Цикл ХІІІ

Розділ 9

   Лиси – маленькі групи людей, які з часом переростають у організації. Часом, ці «лиси» багато з себе уявляють і замість того, щоб тихенько, повільно пройти весь той шлях з «групи» в «організацію» вони лізуть або вже на зайняту організаціями територію або влаштовують кроваве шоу серед простих людей.
   Саме тому великі мафіозні угрупування, по словам Іорі, прибирають лисів зі своєї території. Іноді вбивством, каліченням і тому подібне, іноді просто відпускають з миром і списком погроз на двадцять вісім пунктів і шість років.
   Зараз вони у трьох бродили по провулкам. Третього напрягли Аїра. Він годину нив за те, чому не взяли Ріара замість нього, на що Іорі відповів: 
   - Бо, якщо ти не знав, то мій агент ти, а не Ріар. 
   - А… А Ріар сам казав, що йому ота вся паперова робота набридла! Ксанів його ними закидала!!
   - А ти все одно в тих паперах нічого не розбираєш, і взагалі радій, що ти кудиь виходиш.
   - Вибачаюсь, але не могли б ви пояснити куди ми взагалі йдемо? – запитала Шидо, йдучи біля стіни однієї із багатоповерхівок, плечем обтираючи штукатурку. 
   - Бос сказав, що дія лисів відбувалася на краю нашої території, але це було два дні назад, тому зараз вони поближче пройшли, а от наск- 
   Аїр швидко закрив Іорі рота рукою, і показав удалечінь. 
   Група підлітків розсілися на старих коробках, відрах,  і щось дуже голосно обговорювали.   
   Трійця вернулась трохи назад, і сховалася за поворотом.
   - Думаєте то лиси? – запитала Шидо, визираючи на групу зі стіни. 
   - Більш ніж можливо… але якого чорта! Їм більше сімнадцяти не даси! Одному взагалі здається десять! – тихо сварився Іорі зі своїм розумінням адекватного.
   - Що пропонуєте робити? – відгукнувся Аїр, дивлячись на обох.   
   Доки Іорі все ще сварився зі своєю логікою, Шидо здивовано показала на себе, заперено похитала головою, і вказала на Іорі, ніби кажучи «Я?? Ні, оно питай.»
   - Ну що "що". Були б вони постарше, я б навіть не сумнівався, що вони лиси. А так або просто підліткові проблеми або вони дійсно безсмертні. Коротше, зробимо отак: шиншила йде до них, і дізнається чим вони там займаються. Якщо лиси, то їх доля залежить від їх поведінки. 
   - А чому я то йду?! Я взагалі на таке не підписувалась! – обурено розставила у сторони руки Сатсуджин, на що Іорі дістав папірець, складений у декілька разів, з підписом.
   - Взагалі, підписувалась. 
   - Не міняй кахель на лінолеум. 
   - Топай. Гроші будуть.
   - Да чого ж ти одразу не сказав? Вже біжу!! – Сатсужин обернувалась, і підходила до групи.
   Восьмеро людей, хлопців, на вигляд комусь десять, комусь п’ятнадцять, а комусь взагалі не зрозуміло звідки він такий виліз.   
   Помітив її один, а за ним цепочкою обернулися всі, від чого у Шидо пробіглись сироти. Один із них, найстарший (як мінімум так здавалося) краще роздивився Сатсуджин, і не помітивши нічого, що намагався помітити, з облегшенням видохнув. 
   - Цє нє мафія! – сказав він з акцентом ансенційної, з таким часто приїздив Фаміліар. – Розсляблайтесь!
   У Шидо в думках швиденько пронеслая думка: 
   - Або лише він ансенцієць, або в них зараз почнеться ламана фресійська…
   Встав хлопець, який сидів біля минулого і уже чистою фресійською запитав: 
   - Тобі чого? Ти звідки? – в цих словах не чулося злоби, лише настороженість. 
   - Я цей… просто ви дуже голосне щось обговорювали, я прийшла просто перевірити чи ніхто нікого тут не гамселе…
   - Ніхто нікого. Просто доходимо до компромісу. Дізналася? Йди тепер.
   - Та.. так… - Шидо відчула, як їй у спину прилетів камінець, чи щось на нього схоже. Вона зрозуміла, що якщо зараз піде, то потім в неї прилетить щось значно важче камінця, – а чим ви тут взагалі займаєтесь? – з посмішкою вона підійшла трохи ближче. 
   - А тебе це чого так цікаве? – цей самий юнак скривився, і з під лоба подивився на Сатсуджин.
   - Мене.. да так… кхм. Просто цікаво. Ви оцією всією компанією дружите чи як?  
   Хлопець хмикнув, щось на ансенцській пробурмотів іншим, ті йому щось бурно відповіли, а Шидо плакала в душі, що в неї у голові немає автоматичного перекладача. Юнак кивнув їй, і рукою запропонував сісти поряд, а той, хто там сидів підвівся. 
   - Та я і стою добре. – із зніяковілою посмішкою відповіла Сатсуджин. 
   - Сідай-сідай. Розказуй, що тебе цікавить, видно ж, що ти сюди не із-за галасу прийшла.
   - М… - Шидо сіла на запропоноване їй місце і поклала руки на коліна. – Ви…  Чому ви сидите тут ввечері? 
   - Де не застукали, там і сидим. А що? Дихаємо свіжим повітрям. 
   - Я це розумію, але все ж не о десятій вечора тут сидіти… 
   - Скажи одразу, ти нас у чомусь підозрюєш? – відгукнувся інший. 
   - Ви… лиси?
   - Лиси? – декілька з цієї групи просто не зрозуміли, що відбувається, а троє, у тому числі і ансенцієць швидко відреагували.  
   Той, що був найдалі, почав бурно, переплітаючись в словах, пояснювати іншим. Той, якому Шидо уже дала титул «командира» сварився на ансенційця. 
   - Ти ж сказав не мафіозі!
   - А я шчо, знаю всіх вашіх мафіозі?! Самі та не знаєтє! А на мєне звєртаете! 
   Різко з шиї ансенційця з’явилося лезо, вкрите його власно кров’ю. Він не встиг і скрикнути, як йому перерізали артерію. Всіх інших охопила паніка. Тіло ансенційця впало додолу, і за ним стояв Аїр. 
Інших, окрім «командира» настигла та сама участь. А цей швидко збіг, покинувши свою команду на милосердя долі. 
   - А де восьмий? – запитав Аїр. 
   - Збіг. Туди. – Сатсуджин вказала в сторону, звідки прийшла.
   - Оо… ну то йому там буде тепло.
   - В сенсі? 
   - Просто почекай, – спокійно відповів Аїр. 
   З тієї сторони подув вітер, з собою він приніс душерозривний крик. 
   - А от тепер пішли. 
   Чим ближче вони підходили, тим тихіше ставав крик, і сильніше долинав специфічний, різкий запах.
   - Подивись, чиїм агентом я є, – сказав Аїр, коли перед ними виявилася дуже не приємна картина.
   Лежало тіло, судячи по всьому «командира». Його обличчя полихало яскравим вогнем, і уже було видно череп. Вогонь уже перебрався на волосся і одяг. Біля нього сидів Іорі, дивлячись, як людська шкіра швидко згорає, відкриваючи м’язи. Він не звертав увагу на підійшовши, а усю свою увагу віддав тілові. 
- Діло зроблено, – відповів Аїр, не підходячи.
- Угу, – кивнув Сей.
- Пішли, він повернеться, як тіло догорить до кісток, – Аїр підхопив Шидо за плечі, і доки та була у німому ступорі, відвів від того шоу.