Віра кохання

Новий дім

Що?Батько?Ні, це якась помилка. Потрібно подзвонити мамі.
Так, де там мій телефон, а ось він.Треба зосередитись, але сльози течуть градом по моєму лиці.
Так гудки, гудки.Бери ж ти трубку
-Так, доцю, ти щось хотіла? Бо я зайнята.
-ХТО МІЙ БАТЬКО?-невстигла мама договорити як я її перебила
-А-а навіщо ти питаєш?-з тремтячим голосом вона запитала.
-Тільки що якийсь чоловік приходив представившись моїм батьком.
-не може бути, ми з ним домовлялися що він не буде з'являтись у твоєму житті, я ж йому платила за це - тихо вона сказала, але я почула
- Що? Ти платила? Я не хочу більше тебе знати - сказала я та кинула тубку.
Я все вирішила.Я піду звідси.З цього будинку.Неважливо куди, але тут мене більше не буде! Я пішла в свою кімнату та зібрала всі свої речі, вийшла з будинку, а наостанок залишила записку матері  на столі в кухні.
Я йду. Сльози течуть по моєму обличчі, я не бачу дороги, але йду куди ноги ведуть мене.
Я зупинилась біля міського парку. Подивилась на нього та пішла в кінець парку. Сіла на якусь скелю, та голосно заплакала. Перехожих не було, адже це віддалене місце в парку.
Тут дуже гарно, адже це велика скеля на березі моря
Я сиджу на самому краєчку цієї скелі.Тут дуже гарно.
Чиясь рука торкнулася мого плеча, та він сів біля мене. Я глянула і виявилось що це Денис. Зараз я йому рада найбільше. Сиділи ми мовчки
- Привіт- перебив він тишу
- Привіт - сказала я шмигаючи носом
- Чому ти плачеш?-спитав він мене
- Не хочу навішувати тебе своїми проблемами- відвела я свій погляд на море.
- Розказуй, адже я не відстану від тебе- він посміхнувся, а я тільки зараз помітила його ямки на щоках, вони такі милі, що я не втрималась і тицьнула в них пальцем.
- Е-ей, що ти робиш?
- В тебе такі ямки милі- посміхнулась я
- Не переводь тему
- Гаразд, я пішла з доми і мені тепер немає куди йти, радий?- знову заплакала я
- Так, вставай давай, дощ починається- сказав він встаючи.
- я звідси нікуди не піду!
- Такс, зрозуміло- він закинув мене на плече, взяв мою сумку та поніс мене у невідомому напрямку.
- Е-ей куди ти мене несеш? Відпусти мене, негайно!! Якщо ти мене зараз же не відпустиш, я буду кричати- била я його по спині
- Спокійно, я тебе рятую!- я заспокоїлась і просто висіла на плечі
Йшли ми недовго.
Зайшли в якийсь багатоповерховий будинок та піднялись на 5 поверх.
Ми зайшли в квартиру, і він мене відпустив
- Ого, як гарно- відкрила рот я від подиву
- Твоя кімати на 2-гому поверсі 2-га зліва, моя кімната навпроти.
- А твої батьки проти не будуть?
- Ні, я сам живу. Це моя квартира.
- Класно тобі. Добре, дякую, я піду в кімнату- я його обняла, поцілувала в щічку і пішла.
- Прогрес- прошепотів він, я його почула, но не подала виду.
•••••Денис•••••
Вона така мила.Особливо коли вона сиділа на скелі.
годину тому.
Я гуляв біля скелі, і побачив її таку беззахисну, вона плакала, я до неї підійшов і заговорив.....
•••зараз•••
Так здається я закохуюсь в неї.Тільки цього ще не хватало.
Піду краще подивлюсь на неї.
*Іра*
Краще ляжу посплю.