Віра кохання

Моє щастя

Ммм який ранок.
Чекаю дитинку, поруч улюблений хлопець, який встиг полюбити дитину як свою, хоч він і не біологічний батько.
Я повернулась у бік та побачила Льошку, посмішка невольно з'явилась на моєму обличчі.Я і сама не помітила як весь час на нього дивилась.
- Сонце, я звісно все розумію, але ти ще довго на мене дивитись будеш?
- Пробач, просто ти такий милий коли спиш.
- Дякую- поцілував він мене
- Ти мені зробиш одну річ?
- Звісно, що ти хочеш?
- Сходи в магазин.
- По що?
- Точно сходиш?
- Звісно.
- Купи мені грейпфрут, лимон, гранатовий сік та диньку, а ще киві та новорічних цукерок.
- А де я тобі новорічних цукерок знайду?
- Ну Льош. Ну будь ласка, будь ласка, будь ласка.
- Ну добре добре, але я всерівно не розумію де їх знайду.
- Дякую, я тебе обожнюю.
- Я тебе теж.- я його поцілувала і він пішов у душ, а потім пішов у магазин.
Все ж мені пощастило з ним.
Я встала та пішла в душ.
Я годину пробула у ванні, так як мені захотілося поніжитись.
Далі я вділа рожеві шорти, та оранжеву футболку з Губкою Бобом.
Потім я якимось способом спустилась на 1 поверх.
Біля плити стояла Леся та щось готувала.
- Доброго ранку, як ти? Як малюк? Де Льоха?
- Доброго ранку, я добре, малюк теж, а Льошка пішов мені у магазин.
- А по що?
- Мені по фрукти та новорічні цукерки.
- А де ти бачила посеред літа новорічні цукерки?
- А я тут причому? Це малюк хоче.
На цьому моменті двері відчиняються і заходить Льошка з пакетом.
- Ти чого так довго?
- Новорічні цукерки шукав.Прийшлось на фабрику їхати, просити щоб зробили.
Але я це зробив заради тебе.
- Дякую- я підійшла і поцілувала його.
- Які ви щасливі!Надіюсь що скоро ви будете так само радіти один одному на вашому весіллі.
- Ахах, дуже смішно.
- Я не жартую
- Леся, готуй що ти там готувала- невитримав Льошка
- Ну добре, добре. Сідайте снідати, я приготувала запіканку.
- А більше нічого немає?
- А чим тебе запіканка не влаштовує?
- Не люблю запіканку
- Так, мене не хвилює що ти її не любиш, сіла і поїла.Це корисно для дитини!- відповів мені Льоша
- Ну добре вже, раз для дитини корисно.
- Ого, як це в тебе вишло?- запитала Леся.
- Секрет, до речі пропоную сходити в ТЦ скупитись.
- Я тільки за.- з блиском в очах сказала Леся- що ти з ним зробила?
- Нічого такого- поціловала я його в щічку- правда Льош?
- Правда- посмішка з' явилась на його обличчі
- З приводу ТЦ, то йдіть самі, я не хочу, тим паче мені важко ходити.
- Ір, взагалі- то я в тебе і не питав, я сказав факт.
Я поснідала, та помила посуд.
Я пішла у вітальню та сіла на диван.
Я включила телевізор, та почала кляцати канали.
Я зупинилась коли побачила якесь кіно.
Я почала дивитись.
Дивилась я хвилин 10 суть така: головний герой, якого хотіла отруїти його дружина, задля грошей свого чоловіка.
Його знайшов сусід, який викликав швидку, а потім виявилось що сусід, це позашлюбний син того чоловіка.
В ітозі головний герой впав в кому.
Я так почала плакати, хочі ні.Я почала так ревіти.
Прибіг Льоша один, бо Леся пішла на роботу.
- Що таке? Що сталось?
- За що його дружина така стерва? Навіщо його було травити якщо в нього є син?
- Ти це через кіно?
- Ну да.
- Я чув що така зміна настрою, через вагітність.В тебе гормони бушують.
- Обніми мене.
- Сонце ти моє.- обняв мене він.- Ходи гуляти?
- Давай.Я тільки перевдягнусь.Можеш принесеш мені якусь сукню?
Мені підніматись важко.
- Звичайно.
- Принеси темно- синє плаття, та шкіряну куртку і балетки
- Зараз
Через 7 хвилин він повернувся із тим що я хотіла.
- Відвернись, я переодягнусь.
- Ні, я не хочу.
- А, ну ок.
Я стала переодягатись, а Льоша цього не очікував, і
витріщив очі
Я швидко вдяглась та сказала
- Я готова, можем йти.
- Пішли.
Я встала з дивану та пішла до виходу.
Ми вийшли з дому разом з Льошею та пішли в сторону парку, так як тут було не далеко ми не брали машини.
Ми йшли за ручки, та говорили на різні теми.
- А чому ти не розповідаєш, як жила раніше? Про своїх старих друзів?
- Розповісти?
- Давай, мені ж цікаво як жила моя дівчина до зустрічі зі мною
- Ну що ж.В мене було багато знайомих, в мене була моя Габріела- він подивився на мене з подивом і я уточнила- мій мотоцикл, я займалась боксом, мене переводили зі школи до школи.В останній школі я зустріла Дена, та свою на той час найкращу подругу Таню.Далі, ти знаєш що сталось.
- Моя маленька, займалась спортом?
- Хочеш перевірити?
- Ні дякую, я вірю.
Далі ми йшли в обнімку.
Нам на зустріч теж йшла одна пара, і когось мені нагадувала.
Потім, вони подивились на нас, а ми на них.
Я стояла як вкопана.
Та пара виявилась Артуром та Танею.
Ми водночас підбігли один до одного з Танею та почали обніматись.
- Ви як тут опинились?
- У відпустку приїхали, а ти що тут робиш?Ти ж з Деном ніби була. А це хто?- запитала в мене Таня коли Льоша підійшов до мене та обійняв за талію
- Я покинула Дена коли дізналась, що він на мене поспорив, зараз я з Льошею.
І ще я тепер живу тут.З своїм новим хлопцем, який підтримує мене, та прийняв Денову дитину як свою.Хоча ні, це не Денова дитина.Це моя дитина з Льошею.
- Вибач, я не знала.
- Та нічого. Я тепер щасливіша ніж була.Гаразд я піду, мені з Льошею треба піти в ТЦ по новий одяг, а то в старий уже не влажу.
- Гаразд, потім зустрінемось?
- Як час покаже.І ще, можеш не казати Дену що я тут?
- Гаразд, я не скажу.
- Дякую, бувай.
- Бувай.
Ми пішли далі і Льоша порушив тишу.
- Це та сама Таня?
- Так, це вона.
- То ми йдемо в ТЦ?- вирішив перевести він тему
- Гаразд, давай.
Ми пішли в ТЦ
Через хвилин 10, ми були на місті.
Ми зайшли та одразу попрямували у відділ для вагітних.
Ми зайшли у магазин під назвою " Молода матуся" та почали вибирати мені одяг.
Раптом до нас підійшла молода консультантка та почала клині підбивати до МОГО хлопця.
- Доброго дня, мене звуть Сніжанна, для вас просто Жанна- підморгнула вона Льоші, а він зробив вигляд що не помітив.
- Вам чимось допомогти?
- Так, допоможіть мені будь ласка підібрати одяг для моєї коханої дружини.- зробив він акцент на двох останіх словах.
- Тт..а.к зви..ча.й.но- заікаючись сказала вона, видно було що вона такого не очікувала.
В цілому ми купили 3 сукні, 4 комбінезона,4 комбінезонів- шортів, та 5 сарафанів, а ще 3 пари шортів, 4 пари штанів, 5 футболок та 4 нових кофт.
Даа, не хіло.
Тепер ми йдемо в кафе так як зголодніли.
Ми прийшли сіли за столик, та до нас прийшов офіціант який дав нам меню.
- Ти що будеш?- запитала я в Льоши.
- Я буду макарони по флотськи, тістечко та капучино.
- А я буду салат Цезар, тортик та какао.
- Офіціанте, можна вас?
- Так, що ви будете замовляти?
- Нам будь ласка макарони по флотськи, салат Цезар, тортик, тістечко, какао та капучино
- Дякую за замовлення, через декілька хвилин все буде готово.
Справді через декілька хвилин нам принесли замовлення, та ми поїли.
Через 20 хвилин ми заплатили по рахунку, і залишили чайові офіціанту.
- Тепер додому?
- В мене є ідея- загадково сказав Льошка
- Яка?
- Давай купимо вкусняшок та подивимось якийсь фільм дома
- Мені подобається ця ідея, я згідна.
Через 15 хвилин ми були вже в маркеті, тому що він знаходився в ТЦ.
Отже ми взяли візочка, та пішли по маркету.
Брали ми все що під руку попадеться.
Фрукти, цукерки, печення, попкорн, солодку та мінеральну воду, замовили там піцу (просто там був такий магазинчик всередині що можна було замовляти піцу і зразу її забирати), батончики, відеречка морозива, шоколадки, і т.д.
Ми пішли на касу та розплатились за все.
Ми викликали таксі та  поїхали зі всіма пакетами додому.
Ми перевдяглись, розклали у вітальній солодощі, та почали дивитись фільм.
Включили ми "Чудо із небес"
( чи щось таке, прост назву не помню)
Я майже весь фільм проридала, та їла сладості, а Льоша все робив що заспокоював мене і теж їв.
Під кінець фільму я заснула.
Я крізь сон відчула що мене Льоша взяв на руки та поніс у нашу кімнату.
Він положив мене на ліжко, та ліг поряд зі мною
- Надобраніч, золоті ви мої, улюбленці.
Цей день був веселим.