Мені 16...

Частина 22

Гостей зустрічали ми з Робертом. Хлопець ,стоявший напроти мене,був у вишуканому костюмі, білій сорочці чорному метелику і жахливо мене нервував. Я не могла пробачити тієї ситуації з Ляною і він це розумів- це було видно, хоча ми не розмовляли з того вечора. До подруги у мене було суперечливе ставлення: я розуміла, що вона не права і що я повинна на неї злитися, але я не хотіла. Звичайно, мені було не приємно, але я не хотіла сваритися через це.
Ми сиділи за окремим столиком з усіма дітьми, але більшу частину вечора я говорила лише з Ляною і Сашою. Роберт не підійшов до нас жодного разу, але мене це тільки тішило. Це було тепле Різдво, можливо, одне з найкращих, що були у мене. Хоча батьків не було поруч, а замість них близько п'яти десятків незнайомих мені людей,атмосфера буоа тепла і домашня. Приміщення заповнювала прекрасна жива музика- це був чаруючий джаз,а смачна їжа робила всіх добрішими. Настав час подарунків. Для усіх кого я знала, або хоча б чула, я приготувала щось. Це були звичайні маленькі подарунки в знак уваги, але їм вони сподобалися. Мабуть,так і має виглядати ідеальне Різдво. Хоча для мене це завжди було сімейне свято, зараз, вперше за багато місяців, я відчувала той спокій і щастя і це було чудово. Раптом, дівчата вийшли на середину і Ляна сказала:
- Емі, можливо, наш подарунок здасться тобі трохи дивним, а всі інші його навіть не зрозуміють, але ми впевнені на 100%, що ти будеш щаслива. Готова?
- Так- цікавість розпирала мене.
- Заходьте.
Це був найкращий подарунок. Це були наші музиканти, це був мій соліст, це були люди яких я хотіла бачити більше, ніж будь-кого іншого, окрім моїх дівчаток ,звичайно, протягом останнього місяця. Влад співав щось, але я не чула, що вони виконують. Я просто стояла і ловила погляд цих голубих очей,хоча він жодного разу навіть не глянув на мене. І от пролунав останній акорд і люди знову повернулися до своїх розмов, а я ж кинулася до хлопця. Як приємно було знову йогр обійняти, почути цей знайомий запах сигаретного диму, чудових парфумів і такого чистого чоловічого запаху, відчути на дотик, яка сексуальна у нього спина...
- Я скучила- видихнула я йому в шию.
- Якби ти знала, як скучив я,- прошепотів у самісіньке вухо,- йдемо звідси.
- Куди?- засміялася я.
- Байдуже, просто йдем.
Я озирнулася по сторонам і зрозуміла, що нікому немає діла до нас- двох щасливих ідіотів, які нарешті все зрозуміли. Ляна, Макс,Олег і Саша пішли кудись, а Павло вже знайомився з дочкою якоїсь росіянки. Подруги сіяли щастям в обіймах своїх хлопчиків: вони ж одразу все знали і розуміли і були щасливими ще тоді. Анна жваво обговорювала щось з поважними панами і паннами, лише Роберт сидів і уважно спостерігав за всіма,та на нього мені були байдуже.
- Пішли- потягнула хлопця за руку.
Привела я його до себе в кімнату. Ми відчинили вікно і сіли на широкий підвіконник, говорили і курили. Я любила слухати його- це завжди було цікаво. Раптом, його рука опинилася на мому коліні і помалу пішла догори. Моє тіло пронизала приємна дрож. Він нахилився і поцілував мене, не знімаючи руки, яка рухалася все вище і вище.
- Влад,- прошепотіла я просто йому в рот,- що ти робиш?
- Тобі ж подобається- вкусив за мочку вуха.
- Чорт! Що ти робиш?!
- Звожу з розуму.
- Я вже божеволію- чи то прошипіла, чи то прошепотіла, коли він опустився до моєї шиї.
Влад посмоктував кожен сантиметр моєї шиї. Іноді, коли він легенько кусав шкіру, було трошки боляче, але це ще більше подобалося мені. Ось вже і моя сукня полетіла на підлогу, добре, що я мала настрій до гарної білизни.Господи,
що я роблю?! Але я хотіла це робити, можливо, тому що скучила, можливо, бо це був єдиний хлопець якого я хотіла у всіх планах. Ми встали з підвіконня і я взяла ініціативу у свої руки. Штовхнувши його на ліжко, я сіла зверху сміючись ,в думках, з його здивованого погляду. Я відчувала крізь тонке мереживо своїх трусиків і його штани, як бугор , позаду мене, ставав все твердішим і більшим. Сорочку я просто розірвала і передімною відкрився вид на прекрасне тіло Аполона, а соліст, в знак помсти, різко перевернув мене і навис надімною. Я відчувала його кожною клітинкою свого тіла. Він любив біль, але з ним мені це теж починало подобатися. Те, як він стискав мої груди, кусав за плече, за шию і його брудні слова, які він шептав мені на вушко ,просто зводили з розуму. Мої нігті впивалися в його спину і царапали,у відповідь він кусав мене за губу, так, що я відчувала залізний присмак у роті. Ми злилися в одне ціле, моє тіло вибухало тисячами приємних голочок з кожним його рухом. Ця ніч з легкістю могла очолити список моїх улюблених.

- Доброго ранку, Мілс.
- Влад,- усміхнулась я,- так приємно прокидатися, коли тебе хтось обіймає. Це, мабуть, один з найщасливіших різдвяних ранків у моєму житті.
- Насолоджуйся! Ти подарувала мені найкращу різдвяну ніч, маєш право.
- Як це? Невже для тебе секс це найважливіше в житті?! Невже він ,тільки він робить тебе щасливим?!- не повірила я.
- Ні, але погодься, це краще, ніж бігати за всілякими створіннями, стерегти особливо небезпечні об'єкти і так далі.
- Тобто?
- Вероніка не святкує Різдво. Вона взагалі нічого не святкує.
- Ого,- я не знала що ше казати, тому просто почала вставати,- давай вставай, треба спускатися, щоб ніхто нічого не подумав.
Те, що я побачила у дзеркалі змусило мене оторопіти. Нижня губа стала в два рази більшою, темно-синя шия нила і боліла, а сліди від зубів соліста у мене на плечі виглядали так, ніби на мене напав пес, а точно, я забула.
- ВЛАД! Я тебе ненавиджу,- на стрибнула я на хлопця, який ще ніжився в ліжечку,- що я маю з цим робити?!
Він засміявся і кинув в мене подушкою:
- Заспокойся, істеричка. Зараз все замалюємо і нічого не буде видно. Але ,як на мене, можеш йти так, тобі пасує.
- Ідіот- кинула подушку в відповідь, розпочавши війну.
- Мілс, ти теж не подарунок. Глянь.
Він показав мені свою розцарапану спину, але я лише засміялася.

Кіці, я не знаю, чи вам сподобається, вперше вжитті описую такі сцени, але все ж🙈😌