Любов з YouTube

Браян 4

Коли відкрилися двері і з них вийшов хлопець, я відразу помітив, що щось тут не так. Ця дівчинка якось дивно дивилась на хлопця і втуплено розглядала підлогу. І сам хлопець був здивований і дихав він зовсім не спокійно... Дивно, дуже дивно. Вони ,мабуть, простояли б так цілу вічність, тому я вирішив взяти все у свої руки. Хлопець явно не чекав побачити мене разом з цією малою на порозі, а тому навіть трохи похитнувся і відійшов на декілька кроків назад.
І тут я помітив, що ця дівчина явно хоче пошвидше піти звідси. Вона зніяковіло переступала з ноги на ногу і часто поглядала на двері в під'їзді. Знаєте, я навіть ім'я її не знаю, але відпускати цю малу просто так не збираюся. Мене реально щось зацікавило в ній... Навідміну від неї. Вона навіть не повела зацікавленим поглядом на мене. І тут несподівано для себе я попросив її залишитись з нами у квартирі. Будь-яка дівчина тут же погодилася б , але ні:
--- Ну у мене... еее... багато справ, і... крім того мене подруга вже зачекалася.
--- Ага, а як же, - невдоволено сказав Макс. 

Мені дуже не сподобалась реакція Макса, він явно щось знає. Потрібно розпитати його про все.

--- Ну добре але обіцяй тоді, що прийдеш сьогодні ввечері сюди. Скажемо святкувати мій приїзд.- тут я їй навіть підморгнув, аби хоч якось заставити прийти. Але тут же зрозумів, що це було поганою ідеєю: вона явно була не задоволена моїм вчинком.

--- А хто сказав, що я дуже рада тебе бачити. Чи я повинна упадати за тобою, раз ти відомий блогер???
--- Ну скажи що прийдеш. БУДЬ ЛАСОЧКА!
--- Ну добре. Але з подругою і десь на 7 годину вечора.
Хух, аж легше стало. Дівчина пулею вилетіла з під'їзду , і я залишився один на один з переможцем.
--- Ну я пройду,- я першим порушив тишину.
--- Оу ну так ,звичайно, пороходь. І ти ...цей... відчувай себе як дома.
--- Дякую.
Квартира в нього була досить просторою. Все надзвичайно біле і охайне. Кругом новітня техніка, натерте скло до безперечного блиску... Одним словом, не бідний він, далеко не бідний.
--- Ну розказуй мені, що тут вас і як?
--- Оу давай ,можливо, ти задавай питання, а я буду відповідати.
--- Прекрасно. Ну по-перше...
Ви знаєте той момент, коли тебе просто з'їдає цікавість і ти не знаєш з чього почати. З одного боку, нове місто, новий знайомий. Що цікавого в Рівному, чому його так дивно назвали, адже якщо я правильно зрозумів слово, то це рівна, негорбиста місцевість( хоча по-вигляду зовсім не так), як живе мій новий друг, де навчається, які хобі має і ще тисячі питань. Але з іншого боку, та дивна і мила дівчина, яка мене сюди привела. Як її звати, коли вона познайомилася з Максом, чому вони так дивно вели себе? І я навіть не знаю що питати і взагалі з чого почати.
--- Прекрасно. Ну по-перше, що то за дівчина була, мені здалось ви ніби знайомі?
Явно я поставив хлопця в незручне становище, він неочікував цього питання, але менше з тим, через секунду він зібрася з думками і нервово відповів:
--- Її звати Ліля...
--- Ліля... цікаве ім'я.
--- Можливо. І так ми з нею знайомі. Ще в дитинстві дружили.
--- І все? Та ну не вірю,- з надією сказав я. Насправді я ні на що не сподівався, але голос прозвучав дуже переконливо. Навіть я здивувся.
--- Ну не зовсім все,- видихнув хлопець.
Він був напружений і все думав, як це б краще сказати. Я вже думав, що нічого не скаже, як раптом він продовжив:
--- Ми з нею зустрічалися. Але наробили помилок...
--- Зрозуміло.А що за помилки?
--- Та так... неважливо.
Я вирішив не повертатись до цієї теми. Власне, ми потім ще говорили про різне. Макс виявився дуже цікавим і веселим хлопцем. Мені було пекельно цікаво дізнатися про ту Лілю, але вирішив промовчати. Я зрозумів, що для обох це не надто приємна тема, а тому краще не питати багато. Краще потрохи.
Десь з годину ми розмовляли про місто в яке я приїхав, про плани і таке інше. Потім ми зрозуміли, що потрібно готуватись до приходу дівчат. Накривали на стіл, Макс навіть щось готував, а потім думали, що б це таке цікаве поробити разом.