Любов з YouTube

Браян 6

Я не знав з чього почати. Загалом я подумав, що в кого краще я можу розпитати про Лілю і Макса, як не у цієї Рими. Вона явно із задоволенням мені про все розкаже. Нічого зайвого не подумайте, мені просто мегацікаво. Але як завести розмову, щоб собі випитати все, а мене ні про що не питали? А ще щоб нічого не подумали. А то зараз почнеться: " Нова пасія Томлінсона" або " Томлінсон вирішив завести дівчину з найкрасивішої нації світу". Як тоді... Враз швидкі спогади: п'янка( вечірка), вона, її сірі очі... Стоп поки я в Ураїні не буду згадувати її. Хоча б рік пожити без неї. Хоча б якийсь час.
Так про що я так... Ми вже досить довго не говорили. Це приносило дискомфорт як мені, так і їй. Потрібно швидко виправляти ситуацію:
--- Класне у вас місто,- що я кажу ?я ж його толком і не бачив.
--- Оу ни це дійсно так. Просто пречудове місто... ну е... ннууу еее...
--- Що ?
--- Чому так різко? Ну одним словом не міг би ти... розказати про те чим живеш, чим займаєшся?
--- Я не хотів би про це зараз говорити, вибач.
--- Та нічого, просто цікаво... Але то таке.
--- Слухай, я тут так дивлюся на Лілю і на Макса... Ну ти розумієш?
--- Я не думаю що вона б хотіла, щоб я про це з кимось говорила,- відрізала дуже різко дівчина.
Взагалі від неї такого не очікував. Явно що дорожить дружбою. Всім би таких друзів.
- Зрозуміло... Але то таке.
Ми засміялись і саме в цей момент почули як відчиняють двері.
А далі картина була явно не з ординарних. Спочатку влітає розхристана Ліля. Дуже червона і явно роздратована. З гуркітом ставить, скоріше кидає, пляшку віскі на стіл і з розгону падає на крісло. На обличчі видно лише дві риси: роздратування і гнів. Слідом за нею повільно, врозвалочку заходить Макс. На його лиці явно красується ухмилка, але очі видаються трохи розгубленими. Це видає його. Між ними явно щось сталось. Я розгублено подивився на Риму, але і в її очах виднілось повне нерозуміння. Але як тільки дівчина подивилась на Лілю і відкрила рот щоб щось сказати, дівчина завчасно рявкнула:
--- Навіть не смій питати!
Рима злякано закрила рот, так і не сказавши ні слова,  і опустила сумні очі.
Вечір явно не задався. Але на те я і Браян Томлінсон, щоб рятувати, здавалося б, безвихідні ситуації. Але друге питання як?
Видихнувши я нарешті порушив мовчанку:
--- Я навіть не питаю що там у вас трапилось. Але...
--- Дуже дякую,- рявкнула Ліля. На неї це зовсім не схоже. Досі я знав лише скромну і виховану дівчинку Лілю... Але так навіть цікавіше.
--- Як я вже сказав я навіть не буду питати, що там у вас трапилось.Але так як я тут перший день, то на правах гостя прошу сісти за стіл. І я зовсім не знаю якою ціною ця пляшка віскі вам дісталась. Але вона все ж таки є. І якось дивно її не випити, раз зібрались. Особливо після таких страждань чи зусиль, які ви там пережили, я так розумію. Тому давайте-давайте до столу, любі мої друзі і подруги.
І всі ліниво полізли до столу, а я видихнув з полегшенням і зрозумів, що ще не все втрачено. А вечір може вийти досить таки класним, головне, щоб Макс щось не ляпнув. Потрібно його попередити, але здається він і не збирався нічого говорити.