Любов з YouTube

Ліля 3

Рима почала мене вмовляти піти гуляти:
--- Сьогодні так чудово на...вулиці...пташечки співають...сонечко світить...а я одним-одна на одному самотньому величезному світі,-і тут вона навіть для правдоподібності схлипнула.
--- Ти завжди все перебільшуєш, а попросити мене піти з тобою гуляти можна і простіше.)
--- То ти підеш?
--- А куди я від тебе втечу.
Я пішла до шафи, щоб одягтися, а Рима почала роззуватися. Ще з коридору я почула дивну фразу:
--- І одягни щось більш-менш святкове
--- Ми ж просто ідем гуляти...чи ні?
--- Так але я ніби відчуваю, що має статись щось надзвичайне. А ти ж знаєш про мою інтуіцію...
На це я заперечувати не стала: надто часто ця її інтуіція не підводила. Щось скаже чи припустить - обов'язково здійсниться... Мені навіть інколи страшно з нею про майбутнє говорити.
--- Ну добре, але якщо твоя інтуіція вимурзає мій парадний одяг, то тобі хана.
--- І я тебе люблю,- вона посміхнулась, відправила повітряний поцілунок і задоволено сіла на диван.
Я одягнула насичено сині джинсові міні-шорти і білу футболку з яскравим принтом. Видно було, що подруга була не в захваті від мого прикиду. Але я зробила жест типу:"  Навіть нічого не кажи, на більше я не згідна". Ми взувалися і перекидувалися словами про те, що будемо робити.
Декілька хвилинт -  і ми вже на вулиці. І справді день прегарний! Я майже насолодилась всім навколишнім світом, як раптом я почула шалений пискіт Рими:
--- О Боже, Боже, Боже,Боже, вщипніть мене, вщипніть, якщо це сон... О Господи, Господи, це справді він. Аааааааааааааа...
Я впізнала найвідомішого американського блогера Браяна Томлінсона. Але фанатіння подруги... це щось. Вона вся трусилась, стрибала від радості, червоніла і в наступну хвилину біліла.
--- Ліль, давай до нього підійдемо.
---  Я якось не горю бажанням.
--- ТИ ЩО ЙОГО НЕ ВПІЗНААЛАА???
--- Та впізнала я цього Томлінсона...
--- То які ж проблеми ?
--- Ну навіщо...слухай іди сама.
--- ЯЯЯ... не знаю англійської, а ти ідеально розмовляєш на цій мові...ну будь ласка, ну будь ласка, будь ласка, буль ласочка.
--- Ну добре...
Не встигла я договорити, вона схопила мене за руку і почала тягти до відеоблогера. Проте, як не дивно, він сам почав підходити до нас.
---Hallo, могли ю ви мне some help. Я ищу квартиру намбе 45 под'єзд 2. Ви знаєте where it?
Оооо, я добре знала цю квартиру.Справа в тому, що там живе мій колишній - Макс. З дитинства в нашому дворі була супер банда: я, Рима, Макс, Вадим( старший брат Рими), Маша і Валя. Ми завжди бились, ганялись за голубами, грали у війни, козаків-розбійників і багато іншого. А коли мені було 15, а Максу 16 він зізнався, що я йому давно подобаюсь і запропонував зустрічатись. Це було величезною несподіванкою для мене, адже я не могла навіть подумати( хоча, чесно кажучи, він мені тоді також подобався). Ми зустрічались десь півроку, коли почали ходити плітки про те, що Макс часто гуляє з Машею. Він не заперечував це, але казав, що це дружні прогулянки. Я йому вірила, до того ж я знала, що Маші Макс завжди подобався, та й пліткарка вона була не аби-яка. Але через 2 місяці я сама побачила їх разом і вели вони себе далеко не як друзі: обіймалсь, гуляли за ручку, дивились один на одного милими поглядами. Того ж дня я кинула його. Він сказав, що це його вибір і що він не жалкує ні про що. Хоча десь через місяць він знову почав ходити до мене і просити вибачення. Загалом, ми залишилися друзями, але з того часу наша банда розпалася.
Я вдихнула повітря і сказала:
--- Так я знаю де це. Ходімте за мною...