Любов з YouTube

Браян 8

Поки я доїхав до цього будинку, мене декілька раз бомбануло. Здавалося, це прямо біля центру, але щоб доїхати до будівлі машиною потрібно намотати ціле коло по невеличких двориках і провулках. І все б нічого, якби люди не перебігали похапцем вулицю. Причому прямо на поворотах. Але є й такі екземпляри, які прямо ідуть по дорозі і не помічають водія, який вже ледве-ледве їде. Загалом, покружлявши десь хвилин 20, я добрався до злощасної цілі.

Дивно, але цей будинок нагадує бізнес-центр. Але фасад старіший, а вивісок і постерів, які рекламують фірми і контори немає. Лише великими літерами щось написано, але я не розумію, що саме.

Що ж, вона попросила, що б я не заходив в будинок, а чекав в машині.  Але цікавість мене просто з'їдає з середини. Що вона там таке робить? Ліля сказала, що одягнена в легкий конкурсний костюм, отже вона десь виступала? Але де? І чому я не можу побачити нічого? Зрештою, ось так подумавши, я дійшов висновку, що вона тут працює і впевнено вийшов із машини. Але піднявшись по сходах, я все ж на мить зупинився. Можливо, не потрібно? Я не хочу псувати з нею стосунки, адже вона одна із небагатьох, кого я знаю в цьому місті. Але я вже вийшов, і мене мабуть помітили на камері. Все, и немає чого чекати.

І я зайшов в середину. Тут, на диво, було дуже пусто. Точніше- довжелезний і достатньо просторий хол з безліччю дверей, а в ньому лише одна людина, і та вахтерша. Головне пройти так, ніби я не вперше тут. Вона ж, мабуть, не запам'ятовує всіх підряд. І з такими надіями я почав іти, але ця жінка обірвала всі мої плани:

— Молодой человек, куда это вы так спешите?,— благо, я знав російську мову, і з деякими труднощами міг відповідати їй.

Я побачив на її бейджику напис" Чергова по відділенню: Ольга", а тому ввдповів:

— Добрый день, Ольга. Не могли бы вы мне помочь? Я ищу девушку, её зовут Лиля,- і коли я сказав ім'я зеленоокої, чергова по відділенню якось дивно на мене подивилась. Але моя галантність її трохи заспокоїла, а можливо і спантеличила... В усякому разі вона нічого не сказала і продовжила слухати.— Она сказала, что будет ждать меня в середине помещения, но я её здесь не вижу... Может быть она ещё не закончила... еее... работать. И, может быть, вы могли бы мне сказать, где... еее... кабинет в котором она находится. Ведь ви надеюсь знаете где она сейчас? Пожалуйста.— але вона виглядала непохитною і неодмінно в мені сумнівалась, тому я додав.— Ведь такая милая и умная женщина, как вы , не будет отказывать в помощи человеку, который ничего плохого не зделает.— І тут я посміхнувся їй для певності.

Все, що міг - я зробив. Але як вона відреагує? В усякому разі, якщо не дозволить, нічого такого не станеться. Просто мені надзвичайно цікаво, що ховає від мене Ліля. Ольга явно сумнівалась декілька хвилин, дивилась пронизливим поглядом то на мене, то на коридор, інколи опускаючи погляд на свої, трохи постарівші, руки. Але я терпляче чекав, ненаважуючись спитати ще раз. Зрозумійте правильно: я її зовсім не боявся, просто занадто хитким було моє становище. Але вона все ж відповіла:

— Ну хорошо, я скажу куда идти, но если ты скажешь кто ты ей? Ведь не могу я пропускать кого попало.- І отут я оціпенів. Зрозуміло, я повинен бути кимось важливим для неї, бо по суті я і є "кто попало". Я ще думав, але мій проклятущий язик уже промовив:
—Я її хлопець,—що я кажу???

— А... Ну что же... Проходи прямо до конца коридора, потом на право и сразу же опять на право. Там большая синяя дверь... Ти точно заметишь,— вона ще раз на мене пронизливо подивилась и продовжила читати якусь статтю у газеті.

Я таки знайшов ці сині двері, але все стало ще незрозуміліше. Я то думав, що вона тут працює чи щось подібне, але замість цього почув гупання і гучну музику. Повагавшись, я зайшов і побачив величезну залу і сцену, на якій танцювали дівчата і хлопці. Вони саме робили якийсь трюк, коли всі мене помітили і почали пищати.... Оооо, я інколи хочу стати просто неведимкою і жити нормальним життям. Але я сам вибрав собі долю.

Від моїх думок мене відволік пронизливий погляд Лілі. Вона явно не розуміла, що зараз відбувається. З часом, її вираз обличчя з нерозуміння перейшов у роздратування. Дівчина вже збиралась до мене підійти і, здається, щось сказати, але, на щастя, я почув голос, якоїсь жінки, що стояла трохи збоку:

—Оооо, доброго дня. Навіть, на думала, що Ви до нас завітаєте...

**************************
Усім привітик) Відразу вибачаюсь за те, що частина вийшла пізніше ніж повинна була. Але я знайшла людину, яка перевіряє мою книгу на грамотність( а у мене з цим справді не дуже). Тому поки ми усі частини перевірили пройшло трохи часу. Але все ж я дуже старалась, і як на мене частина вийшла інтригуючою... Напишіть і ви, чи очікували на таку відповідь від Браяна? Як ви на це відреагували? Як, ви думаєте, відреагує Ліля на неочікувану появу від відеоблогера? Пишіть про все в коментах🙏
Ставте, будь ласка, зірочки🌟, підписуйтесь на мою сторінку в Wattpad, я усіх вас радо прийму у свою сім'ю).
ВашаAnastasia_Kosarieva