Любов з YouTube

Браян 11

Нарешті, я побачив як виглядає Рівне. Це виявилось невеличке( порівняно з моїм мегаполісом), мальовниче місто. І нарешті, я відзняв свій Vlog. Тепер залишилось його відмонтувати, і завтра мільйони людей дізнаються про його існування.

Але повернімося до емоцій. Отож спочатку ми поїхали роздивлятись собори. Православні церкви дуже помрезні, все розписане біблійними мотивами, а стеля над найбільшим куполом нагадує небо з янголами. Один з соборів навіть мав великий оглядовий майданчик на 2-му поверсі. Але, чесно кажучи, я не дуже віруюча людина і мене усе це не дуже цікавить. Так, це гарно і професійно зроблено. Так, це пам'ятка архітектури. Але це не для такого туриста, як я. Далі ми пішли по паркам та площам. Загалом великий парк виявився недуже.Він і близько не стоїть з Нью-йоркським. Але навіть не в цьому діло. Все якесь стареньке, вода в фонтані-водопаді грязнюча і позеленівша. Атракціони у цьому парку старющі, облізлі... Не знаю якими силами Ліля затягнула мене на колесо огляду, але я зважився це зробити. Прокат тривав всього 3 хвилини, але огляд досить гарний. Місто прикольно забудоване, достатньо зелене. Але мені сподобалась одна алея в самому центрі міста. Уздовж посаджено багато різнокольорових квіточок, клумб та кущів. Усе переливається рісноманітними кольорами веселки так, що очі розбігаються. Інколи виникало бажання просто впасти в, здавалося, м'якеєнькі квіти. А збоку було бузліч лавочок. Тому можна було посидіти і насолодитись п'янким ароматом зелені. Але мінус– вода в фонтанах( їх тут 2) зелена і грязна. А підкінець ми
піднялись в ресторан, що знаходився еа 11-му поверсі бізнес-центру. Тут відкривався прекрасний вид на площі міста з панорамних вікон. Ми добре і смачно тут попоїли, і я нарешті вимкнув камеру.

— Ну ось, а ти боялась. Все вийшло просто чудово. А головне, ми прекрасно провели час р зом.

— І провели б його ще краще, якби не фанатки. Вони підбігали кожні 2-3 хвилини. Це просто жах. Як ти так живеш?" Dear Brian. Can I have your autograph or photo, please?"– тут вона перекривила одну з шанувальниць. Я бачив, як її це бісило протягом всієї прогулянки. Але мені це завжди лестить: в який би куточок світу я не поїду– мене впізнають. Це круто і трішки пидвищує самооцінку. Але вона, справді, перекривила дуже вправно, тому ми засміялись.

Лише ввечері повернулись додому. Коли машина зупинилась, Ліля не вирвалась відразу на вулицю, як це було минулого разу. Це мені сподобалось.