Любов з YouTube

Браян 14

Сказати, що я переживаю– нічого не сказати... Здається, щось подібне говорили. Я вже 5 днів просто не знаходжу собі місця. З того злощасного вечора я навіть не бачив Лілю. Вона вже й додому приїхала, але ми так і не зустрілись. Я їй дзвонив, проте вона не відповідала.

Я б ще довго міг ось так сидіти, але мене розтрошив Макс. Взагалі, він не абияк мне підбадьорював усі ці дні. А вчора ми дійшли спільного висновку, що слід мені самому сходити до малої. І ось зараз я стою біля її дверей і наважуюсь нажати на дзвінок. Здається, я тут стою досить давно, бо сусідка з паралельної квартири вже встигла вигуляти свого пікінеса. Але не буду ж я стояти тут вічно, рано чи пізно прийдеться натиснути на цю кнопку. Так, щось я якоюсь розмазнею став. Куди пропала бувала впевненість, куди прав зухвалий пікапер? Ця Україна робить зі мною щось надзвичайне. Зібравшись із силами, я натиснув. Почулось торохкотіння дзвінка, а через деякий час и швидкі кроки у квартирі. Коли хтось підійшов до дверей і напевно подивися у вічко запала глибока пауза. Людина у середині квартири явно вгалась чи відкривати мені двері. Зрозуміло, що сумніватись у цьому домі може лише одна людина, тому я промовив:"Ліль, відкрий будь ласка. Нам дуже треба поговорити". Через секунд так 30 я нарешті почув як ключ у замку повертається і нарешті двері відчинили. В проході я побачив Лілю, але вона зрадницькі відводила погляд і, несказавши ні слова, пішла у свою кімнату. Зрозуміло, я направився за нею.

Мене здивувала одна деталь: завжди охайна і педантична Ліля( це я вже не одноразово помічав) зараз виглядала зовсім не весело. Одягнена вона була у пом'яту сіру футболку та джинсові шорти, на голові була неохайна гулька, а синякі під очима вказували на безсонні ночі. Тай у кімнаті все підтверджувало внутрішній стан хазяйки. Вона втомлено сіла на крісло і втупилась у підлогу. Розмова, ну явно, не налагоджуватися. Тому я спокійно почав:

— Ліль, я звичайно обіцяв, що не буду тебе підганяти з відповіддю, але ти навіть на телефонні дзвінки не відповідаєш. Я не знав, що й думати. У тебе взагалі все нормально? А то виглядаєш якось не дуже.

Але дівчина лише мовчала у відповідь. І лише через кілька хвилин Ліля відповіла:

— Та яке нормально? Ти смієшся? Я місця собі ці 5 днів не знаходила. Все думала про той вечір. Одне не розумію, чому ти раніше про це мені не казав?!