Любов з YouTube

Браян 10

Чудово! Я посварився з Максом, а ,між іншим, приїхав до нього в гості. Коли я лише прилетів в Україну, то подумав, що буду гуляти цілими днями по місту. А натомість, сиджу вже більше тижня у квартирі. Я думав, що ми з переможцем здружимось і станемо хорошими товаришами. І хто знав, що ми так за цей час не знайдемо тем для обговорень. А зараз ще й посварились через дівчину з сусіднього під'їзду. Хоча потрібно визнати, що дівчина ця не така вже й звичайна. А ,можливо, слова Макса мали сенс? Можливо, вона мені подобається? Хоча що я кажу? Я приїхав сюди всього на рік. Нас нічого не може зв'язувати. Хіба що дружба.

Від думок мене відірвав дзвінок телефону. На дисплеї висвітилось: Ліля. Як знала, що про неї зараз думаю. Я підніс телефон до вуха і хотів сказати щось, типу:" Ну привітик". Але відразу почув несамовитий крик:

— Ти ненормальний! Браян, ти сказав тітьці Олі, що ми зустрічаємось?! Як у тебе рот відкрився таке сказати?! Це правда???

— Ееее... Ти про цю жінку на пропуску. Так, я набрехав. Але по-іншому вона мене б не пропустила. А що тут такого? Вона ж просто вахтерка.

— Ах, що тут такого?! А нічого, що ця "просто вахтерка" моя рідна тітка.

— Твоя хто?– тільки й вимовив я.

Ви знаєте те відчуття, коли ти просто ненавидиш себе? Ну як можна, скажіть мені, за такий короткий час так налажати? Таке відчуття, ніби життя спеціально, коли пише мою долю, вирішило пошуткувати:" Ану, давайте цьому Браяну стільки лажових моментів зробимо, щоб потім можна було сміятись над ним досхочу". Чесне слово, думаю так і було.

— ТИ ЩО? ВЗАГАЛІ НЕ В СОБІ? ЯК ТИ МІГ? І що мені тепер робити? Як я перед татом виправдовуватись буду? Господи, і прислав ти мені цього блогера на голову. Ну навіщо?

— Слухай Ліль, я щось придумаю. Коли завтра прийду тебе забирати, то обов'язково щось придумаю.

— Та яке гуляти? Узагалі здурів? Нікуди я з тобою не,– ображено пробубоніла Ліля і вибила.

Прекрасно! І взагалі, неперевершений ранок. Хоча чого я дивуюсь? Так мені і треба. Але єдине, шкода малу. Вона ж ні в чому не винна, а віддуватись перед батьком їй. Потрібно щось придумати. Завтра все поясню. Хай не підем гуляти, то хоча б перед дівчиною не буде соромно.

А ще з Максом неодмінно помиритись треба. А то в чому він винний? В тому, що серце нн слухається його? З кожним буває. А я так взяв і образив його. Сам дров наколов, самостійно їх і розгрібати буду.

************************

Усім привітулі ) навіть не буду вибачатись за те,що мене довго не було,бо для вас це звичайне діло... хочу похвалитись чудовою новиною. Та-да-да-дам-та-дам... НАС ВЖЕ 1,1К, а на першій главі більше 100 переглядів. Не знаю як вам і дякувати за це. Ви мене дуже надихнули цим невеликим рекордом, і вже декілька наступних глав написано...
Тому чекайте продовження. Пишіть про все в коментах🙏Ставте, будь ласка, зірочки🌟, підписуйтесь на мою сторінку в Wattpad, я усіх вас радо прийму у нашу сім'ю).ВашаAnastasia_Kosarieva