Я прокинулася від шуму, у кімнаті. Неохоче розплющила очі та побачила таку картину: Злата лежить на підлозі, а зверху на ній ковдра. Це виглядало дуже смішно, до того ж, Злата хропіла, як слон. Я ледве витримала, щоб не засміятися.
Коли всі вже прокинулися, ми пішли у їдальню, поснідати. Я взяла собі яєшню з беконом та чай. Та підійшла до того самого столика, що і минулого разу. Там сиділи Злата, Іра та Стас, Віталік ще спав.
Ми швидко поснідали та пішли обдумувати сьогоднішній день. Я і Злата пішли у хол, а Іра зі Стасом кудись зникли. Ми зі Златою підійшли до дошки оголошень, там вже всі скупчились. Я встигла вгледіти одне оголошення, яке було надруковане великими літерами:
"Оголошення!
Сьогодні у нас починається навчальний тиждень, після цього будуть два, вільних дні. Для отримання підручників звертатися до вожатих вашого загону. Та у кожного з вас, будуть шкафчики, які знаходяться у коридорах. Гарного всім дня і старанного навчання!"
Прочитавши це, я подались до Клариси, щоб взяти підручники. Я постукала у двері, кімнати Клариси. Мені відчинив Віталік, я дуже здивувалася, але все ж таки я спромоглася спитати: " Привіт. А де Клариса? Мені потрібно взяти у неї підручники".
"Вона ще спить, раджу тобі прийти пізніше." - холодно сказав він та зачинив двері.
Я подалася в кімнату, але не застала там нікого. Лише на столі лежала записка, написана від руки, я відразу впізнала почерк Злати:
"Василино, ми поїхали зі Стасом у місто. Де ти була? Ми хотіли тебе взяти з собою, але не знайшли.
Цілую Злата.
P. S. Можеш подзвонити мені по цьому номеру : +380*********".
Я вирішила не турбувати їх, а провести свій час з користю. Взявши гроші, телефон, рюкзак та навушники, я подалася на зупинку. Сьогодні я вирішила, що зможу піти на шопінг та все купити.
Ось і автобус в місто.
POV автор:
Василина сиділа на задньому місці, у автобусі. Було видно, що їй не вистарчає подруг. Вона намагалася сховати це в собі, але в неї це погано виходило.
POV Василина:
Ось і видніється торговий центр. Зійшовши з автобуса, я зразу подалася у цей шикарний центр. Зайшовши всередину, я просто стояла, декілька хвилин. Але потім я все ж, вирішила продовжити почате, тому я швидко рушила до першого магазину. Там виявилися, різні вечірні та повсякденні плаття. Недовго думаючи, я вирішила піти до звичайних, недорогих речей. Але мене зупинила, на вигляд мила та люб'язна, продавець - консультант. Її звали Ксенія, як я прочитала на бейджику. Вона швидко мене повела до найдорожчих та найкрасивіших платть. Ксенія почала підбирати мені плаття, але я лише хитала головою. Мені не дуже подобався такий підхід до клієнтів, тому я швидко подалася до виходу з магазину.
Зайшовши у наступний магазин, я вирішила не слухати продавців, а вибирати одяг на свій смак. Мій погляд зупинився на:
ВИ ЧИТАЄТЕ
■Табір на виживання■
Fantastik□Історія про дівчину Василину,якій нещодавно виповнилося 16 років🚩. Та про те,як вона потрапила в табір⛦,але це був не звичайний табір...🔼🔽🔼□.
