Прости за ложь💗

Частина 8

Ось нарешті настала довгоочікувана субота. Можна відпочити і довше поспати. А ще сьогодні я йду гуляти з Адамом.

Я вмилася, одягнулася і пішла на кухню.

За столом сиділа Софі і снідала.

-Доброго ранку.

-Привіт Рейчел.

-А де тітка?

Вона пішла в магазин, через пів години прийде.

-А ти давно прокинулася?

-Ні, недавно. А які в тебе плани на сьогодні?

-Маю йти гуляти з Адамом. А як Ден? Йдете гуляти?

-У нас все добре, так йдемо. Рейчел я така щаслива, я по справжньому закохалася. Спасибі тобі за все, якби ти не дозволила жити в тебе, то я б не вступила в університет і не зустріла його.

-Люба, ти ж моя найкраща подруга, я б ніколи не покинула тебе саму.

-Дякую тобі.- сказала Софі і обняла мене. Що б я робила без неї, вгна мені як сестра. Саме завдяки Софі, я змогла пережити розрив з Домініком.

-А як в вас з Адамом?

-Все добре, дружимо.

-Лише дружба?

-Так. Я вже один раз розчарувалася, не хочу, щоб це повторилося.

-Адам не такий , як Домінік. До речі, коли він бачить поряд з Тобою Адама, то просто горить від злості.

-Тобі напевно здалося.

-Я думаю , що він ревнує.

-Мені всеодно, він зробив свій вибір.

-Ну як хочеш- Софі зрозуміла, що я не хочу про це говорити, і більше нічого не питала.

*****

Зараз вже 16:50. Через 10 хвилин має приїхати Адам. На нашу вечерю я одягнула голубу сукню до колін і білі шпильки, а також взяла білий клатч, волосся я розпустила і трвшки накрутила. Коли я вже хотіла виходити з дому, то мене покликав тато.

-Рейчел.

-Що тату?

-Будь в 20:00 вдома, нам потрібно поїхати до Стівенсонів, це дуже важливо.

-Добре тату.

*****

-Куда ми їдемо?

-Це сюрприз.

Ми їхали по мвсту, але через пів години , ми виїхали з міста і почали їхати біля лісу. Мені стало трохи не по собі, але я заспокоїлася, коли побачила невеличке кафе.

-Ми на місці- сказав Адам.

-А де ми?

-Ми за містом, це моє улюблене кафе, я тут часто буваю, і тому вирішив тебе сюди привести.

-Тут дуже гарно.

Кафе повністю зроблене з дерева. На стінах висіли картини, а ще тут є камін, він придає затишку кафе.

Ми сіли за столик, і до нас підійшов офіціант, коли ми зробили замовлення, то він все записав, і пішов.

-Рейчел, я хочу дещо важливе тобі сказати. Ти мені дуже подобаєшся, я це відчув ще коли ми вперше побачились. Ти будеш моєю діачиною?

-Адам, вибач, але я не можу. Я не відчуваю до тебе нічого, ти для мене лише друг. Вибач- сказала я і вийшла з кафе, а Адам пішов за мною.

-Рейчел почекай.

-Що?- після цього він підійшов до мене і поцілував, я була шокована від такого, тому відштовхнула його.

-Що ти робиш?

-Невже ти нічого не відчула?

-Відвези мене додому.

-Пробач, мені шкода, що так вийшло.

Мені шкода Адама, але я не хочу використовувати його почуття.

В 19:30 я вже була вдома.

-Бувай Адам.

-Може ти передумаєш?

Нічого не відповівши я закрила двері машини, і пішла в дім.

Тато вже чекав на мене.

-Доню їдемо?

-Добре, а що за новина?

-Скоро дізнаєшся.

Всю дорогу я думала, що ж це за новина така важлива, що стосується мене і Ніка? Невже баиьки дізнались про наші колишні стосунки? Щось мені якось не по собі.

*****

-Діти в нас для вас є дуже важлива новина- сказала Єлена.

-Яка?- спитав Нік.

-Справа в тому- продовжив мій тато- що в нас на роботі зараз невеличка криза і так склалося, що вам потрвбно одрудитися.

-Що? Але невже немає іншого виходу?

-Ні діти. Це єдиний вихід. Нам потрвбно об'єднати наш бізнес. Через місяць після вашого весілля весь бізнес переходить вам, а конкретніше в руки Домініка.

-Я згоден- сказав Домінік і подивився на мене благаючим поглядом.

-Я також згодна, лише заради тебе тату.

-Добре, на другий тиждень весілля, починаємо підготовку, ми раді , що ви погодилися