Ось нарешті настала довгоочікувана субота. Можна відпочити і довше поспати. А ще сьогодні я йду гуляти з Адамом.
Я вмилася, одягнулася і пішла на кухню.
За столом сиділа Софі і снідала.
-Доброго ранку.
-Привіт Рейчел.
-А де тітка?
Вона пішла в магазин, через пів години прийде.
-А ти давно прокинулася?
-Ні, недавно. А які в тебе плани на сьогодні?
-Маю йти гуляти з Адамом. А як Ден? Йдете гуляти?
-У нас все добре, так йдемо. Рейчел я така щаслива, я по справжньому закохалася. Спасибі тобі за все, якби ти не дозволила жити в тебе, то я б не вступила в університет і не зустріла його.
-Люба, ти ж моя найкраща подруга, я б ніколи не покинула тебе саму.
-Дякую тобі.- сказала Софі і обняла мене. Що б я робила без неї, вгна мені як сестра. Саме завдяки Софі, я змогла пережити розрив з Домініком.
-А як в вас з Адамом?
-Все добре, дружимо.
-Лише дружба?
-Так. Я вже один раз розчарувалася, не хочу, щоб це повторилося.
-Адам не такий , як Домінік. До речі, коли він бачить поряд з Тобою Адама, то просто горить від злості.
-Тобі напевно здалося.
-Я думаю , що він ревнує.
-Мені всеодно, він зробив свій вибір.
-Ну як хочеш- Софі зрозуміла, що я не хочу про це говорити, і більше нічого не питала.
*****
Зараз вже 16:50. Через 10 хвилин має приїхати Адам. На нашу вечерю я одягнула голубу сукню до колін і білі шпильки, а також взяла білий клатч, волосся я розпустила і трвшки накрутила. Коли я вже хотіла виходити з дому, то мене покликав тато.
-Рейчел.
-Що тату?
-Будь в 20:00 вдома, нам потрібно поїхати до Стівенсонів, це дуже важливо.
-Добре тату.
*****
-Куда ми їдемо?
-Це сюрприз.
Ми їхали по мвсту, але через пів години , ми виїхали з міста і почали їхати біля лісу. Мені стало трохи не по собі, але я заспокоїлася, коли побачила невеличке кафе.
-Ми на місці- сказав Адам.
-А де ми?
-Ми за містом, це моє улюблене кафе, я тут часто буваю, і тому вирішив тебе сюди привести.
-Тут дуже гарно.
Кафе повністю зроблене з дерева. На стінах висіли картини, а ще тут є камін, він придає затишку кафе.
Ми сіли за столик, і до нас підійшов офіціант, коли ми зробили замовлення, то він все записав, і пішов.
-Рейчел, я хочу дещо важливе тобі сказати. Ти мені дуже подобаєшся, я це відчув ще коли ми вперше побачились. Ти будеш моєю діачиною?
-Адам, вибач, але я не можу. Я не відчуваю до тебе нічого, ти для мене лише друг. Вибач- сказала я і вийшла з кафе, а Адам пішов за мною.
-Рейчел почекай.
-Що?- після цього він підійшов до мене і поцілував, я була шокована від такого, тому відштовхнула його.
-Що ти робиш?
-Невже ти нічого не відчула?
-Відвези мене додому.
-Пробач, мені шкода, що так вийшло.
Мені шкода Адама, але я не хочу використовувати його почуття.
В 19:30 я вже була вдома.
-Бувай Адам.
-Може ти передумаєш?
Нічого не відповівши я закрила двері машини, і пішла в дім.
Тато вже чекав на мене.
-Доню їдемо?
-Добре, а що за новина?
-Скоро дізнаєшся.
Всю дорогу я думала, що ж це за новина така важлива, що стосується мене і Ніка? Невже баиьки дізнались про наші колишні стосунки? Щось мені якось не по собі.
*****
-Діти в нас для вас є дуже важлива новина- сказала Єлена.
-Яка?- спитав Нік.
-Справа в тому- продовжив мій тато- що в нас на роботі зараз невеличка криза і так склалося, що вам потрвбно одрудитися.
-Що? Але невже немає іншого виходу?
-Ні діти. Це єдиний вихід. Нам потрвбно об'єднати наш бізнес. Через місяць після вашого весілля весь бізнес переходить вам, а конкретніше в руки Домініка.
-Я згоден- сказав Домінік і подивився на мене благаючим поглядом.
-Я також згодна, лише заради тебе тату.
-Добре, на другий тиждень весілля, починаємо підготовку, ми раді , що ви погодилися
ВИ ЧИТАЄТЕ
Прости за ложь💗
RomanceРейчел, життя ніколи не жаліло її, вона виросла в інтернаті. Після випуску вона мала надію на нове життя, на щастя, але в житті не все так просто. Чи зможе вона пробачити того, хто колись завдав їй стільки болю?