Пройшло ще 2 місяці:
Мені навіть не віриться, що я вже два місяці в полоні Адама. Я дуже сумую за Ніком, мені погано без нього. Сьогодні я їду в лікарню і буду знати стать дитини.
-Рейчел, ти готова?- спитав Адам.
-так, можемо їхати.
-сьогодні вже буде відома стать нашої дитини.
-ця дитина не твоя.
-батько не той, хто зачав, а той, хто виховав, а виховувати буду я.
-ця дитина ніколи не буде твоєю.
-але всеодно, ти ще народиш мені дитину.
Я більше не змогла його слухати, і тому пішла до машини. Адам добре ставиться до мене, але такі його розмови мене дратують, він ніколи не зможе замінити мені Ніка, я дуже сумую за ним, але він мене не пам'ятає, і через це мені стає ще в багато разів гірше.
Ось ми з Адамом вже в кабінеті лікаря. Я лежу на спеціальному лежаку, а лікар водиться апаратом по моєму животі.
-прийміть мої вітання, дитинка здорова .
-дякую, а хто в мене буде?
-хлопчик , маленький мамин захисник.
-дуже вам дякую- сказала я і ми вийшли з кабінету.
-кохана, в нас буде хлопчик.
- не в нас, а в мене! І не говори більше так, бо я взагалі говорити з тобою не буду.
-ну добре, але через шість місяців ми будемо пробувати народити ще нашу дитину.- ось ці слова мене лякають, я не хочу, щоб торкавсі до мене, не хочу , але в мене немає вибору.
Я дуже сумую за татом і тіткою, адже після інтернату ми були разом лише пів року. Я б дуже хотіла повернути час назад, тоді я б раніше пробачила Ніка, і не знайомилася з Адамом, але на жаль вже нічого не можна змінити.
Від лиця Домініка:
Ми упустили Жанну, вона втекла, я не розумію, як таке могло статися??? Мабуть вона щось запідозрила, але я всеодно не здамся.
Я відчуваю себе спустошеним, сенс мого життя викрали, а я не можу її знайти. Моя кохана Рейчел сниться мені кожної ночі, я знайду тебк і врятую...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Прости за ложь💗
RomansaРейчел, життя ніколи не жаліло її, вона виросла в інтернаті. Після випуску вона мала надію на нове життя, на щастя, але в житті не все так просто. Чи зможе вона пробачити того, хто колись завдав їй стільки болю?