Прости за ложь💗

Частина 16

Пройшло ще 2 місяці:

Мені навіть не віриться, що я вже два місяці в полоні Адама. Я дуже сумую за Ніком, мені погано без нього. Сьогодні я їду в лікарню і буду знати стать дитини.

-Рейчел, ти готова?- спитав Адам.

-так, можемо їхати.

-сьогодні вже буде відома стать нашої дитини.

-ця дитина не твоя.

-батько не той, хто зачав, а той, хто виховав, а виховувати буду я.

-ця дитина ніколи не буде твоєю.

-але всеодно, ти ще народиш мені дитину.

Я більше не змогла його слухати, і тому пішла до машини. Адам добре ставиться до мене, але такі його розмови мене дратують, він ніколи не зможе замінити мені Ніка, я дуже сумую за ним, але він мене не пам'ятає, і через це мені стає ще в багато разів гірше.

Ось ми з Адамом вже в кабінеті лікаря. Я лежу на спеціальному лежаку, а лікар водиться апаратом по моєму животі.

-прийміть мої вітання, дитинка здорова .

-дякую, а хто в мене буде?

-хлопчик , маленький мамин захисник.

-дуже вам дякую- сказала я і ми вийшли з кабінету.

-кохана, в нас буде хлопчик.

- не в нас, а в мене! І не говори більше так, бо я взагалі говорити з тобою не буду.

-ну добре, але через шість місяців ми будемо пробувати народити ще нашу дитину.- ось ці слова мене лякають, я не хочу, щоб торкавсі до мене, не хочу , але в мене немає вибору.

Я дуже сумую за татом і тіткою, адже після інтернату ми були разом лише пів року. Я б дуже хотіла повернути час назад, тоді я б раніше пробачила Ніка, і не знайомилася з Адамом, але на жаль вже нічого не можна змінити.

Від лиця Домініка:

Ми упустили Жанну, вона втекла, я не розумію, як таке могло статися??? Мабуть вона щось запідозрила, але я всеодно не здамся.

Я відчуваю себе спустошеним, сенс мого життя викрали, а я не можу її знайти. Моя кохана Рейчел сниться мені кожної ночі, я знайду тебк і врятую...